Епілог.

Клопітно бути керівником організації, що стоїть на варті миру, тим паче, що організація ця таємна і працювати доводиться під прикриттям. Та я справляюсь. Обіцяв же Кудеярові. Втратив я свою другу іпостась, на вовка більш не обертаюся. Це моя плата за сьогоденне спокійне життя. Та інші здібності залишилися зі мною і я постійно займаюсь самовдосконаленням. Роботи не так і багато, та доводиться пильнувати. Час від часу трапляються прориви. Здебільшого десь далеко. То в Китаї, то в Австралії. Мотаємось по світу.

Та у вільний час, якого доволі багато, ми з побратимами укріплюємо свої позиції, тренуємось, виховуємо молодь, яку розшукуємо по всій Україні. Кров Даждьбога то тут, то там, та й проявиться.

Даринка ж повністю занурилась у сімейні справи. Та це й не диво з п’ятьма дітьми. Чесно кажучи, мені легше керувати усім гуртом характерників, ніж залишатися з цією п’ятіркою. А інколи ж доводиться. Моїй відьмочці то в крамницю треба, то до перукарні. І тоді ці маленькі монстри беруть мене в оборот. І це треба пережити.

Дарина ж, як подивишся, справляється з дітворою вправно, мені навіть здається, що вона не повністю втратила відьомські здібності і використовує їх, щоб впоратись із галасливою гвардією.

Напевно, щось таки є, недарма ж кажуть, що всі жінки – відьми.

Так, всі жінки у певній мірі – відьми.

Та моя відьмочка – найкраща у світі!

Недарма я йшов за нею крізь віки…
На цьому історія характерника та відьми завершується. Буду вдячна за лайки, коментарі та репости. Книга безкоштовна, але ви можете поділитися нею у соцсітях, щоб більше людей змогли прочитати цю історію кохання крізь віки. Буду вдячна. А зараз ви можете перейти до нового роману "ВІДЬМАК МИМОВОЛІ",  де на вас очікують зовсім нетиповий відьмак, гумор, ексклюзивні монстри, і, звісно, куди ж без кохання)))