ГЛАВА 35

Аліса.

     Чомусь вирішила поцікавитися, як там ця гаряча парочка танцюристів. Чи бува не повбивали один одного. Щось, напевно, ще й досі іскрить між ними, бо Габріела так швидко вилетіла з тренувальної зали, що ледве не знесла мене з ніг.

— Габбі! Все добре? - запитала, проводжаючи її поглядом.

— Угу! - тільки й кинула мені у відповідь. 

— Вона сьогодні сама люб’язність! - зауважив Тео, який щойно теж вийшов на вулицю і нервово запалив цигарку.

— Відмовитися не намагався? - цікавлюся в хлопця.

— Від неї відмовишся! - цідить і нервово затягується солодким димом.

— Я про цигарки, якщо що. - чомусь вирішила, що ми зараз про різне розмовляємо.

     Збентежено кліпає і переводить погляд на мене. Ще б пак, за цей час Габбі вже встигла щезнути за рогом. 

      А ось і тренер до нас приєднався.

— Це неймовірно! - почав той. - Такі разючі зміни… Вони чудово впоралися. - задоволено констатував.

     Отримав свій гонорар, потиснув всім руки і попрямував у бік виходу.

— Серйозно? - примружила очі. - Навіть обійшлося без травматизму?

— Сам в шоці! - ствердно кивнув Тео.

— Поділися, як тобі вдалося приборкати норовливу? - посміхаюся. 

— Авторська методика. - супиться той і не поспішає видавати таємницю.

— Будь трішки терплячішим з нею. - переходжу на тон, яким вмовляють хіба що діток, ну добре і чоловіків теж. - Ображена жінка інколи може нагадувати фурію…

— Ображена? - стурбовано запитує. - Чим це я встиг її так образити? Своєю появою на цьому острові? Чи я так, випадково під роздачу потрапив? Поясни, може я чогось не розумію? Може ти знаєш більше!

— Ну-у! - тягну і починаю розглядати зорі на небі. Он де Велика ведмедиця…

— Алісо! - нетерпляче вимовляє моє ім’я, позбувшись недопалка.

— Що Аліса? Як в спір грати з Адріаном, то сам…  - стаю в позу.

— Спір? Стоп! Звідки? - міняється в обличчі. 

— Звідки знаю? - підморгую йому. - Пташка у дзьобику принесла. - додаю.

— То… - на обличчі явні ознаки  мозкової активності. - Габбі теж знає про нашу дурну розмову з Адріаном?

— Ага! - киваю і знову зосереджуюся на зорях. - Зізнаюся, була ліпшої думки про вас обох.

— Це все вирване з контексту, ніхто не бився об заклад! - намагається пояснити мені те, що я вже і так знаю.

— Та розслабся ти, я не Габбі, щоб мені щось доводити. - зупинила його.

— А як… - зам’явся Тео.

— Як вона дізналася? - відповідаю на випередження, але чомусь впевнена, що вгадала вірно. - Ну не завдяки ж мені. - фиркаю. 

— Адріана витівки? - продовжує вгадувати молодий чоловік.

— Ага, і себе заодно здав у одному причепі з тобою! 

     “Як можна не помічати очевидних речей. Зазнобі своїй нехай дякує, ну і моїй любій подружці по сумісництву! Два в одному - можна сказати.”

— То он чому Габріела від мене сахається наче я прокажений! - тягнеться до нової цигарки, а потім жбурляє всю пачку у смітник навпроти.

— Здогадався! - підморгую йому. - Я за паління, якщо що… Здогадався, що час покінчити зі шкідливою звичкою. - додатково пояснюю.

     Насупився, аж жовна на обличчі напружилися, вглядається кудись в далечінь. 

     Здається, свою місію для їх примирення я виконала на відмінно. Тепер справа за Тео.