ГЛАВА 21

Габбі.

     Наступні два дні я бігала від двох своїх нових “залицяльників” із надзвуковою швидкістю. 

     Якщо чесно, думала, що цей день теж стане не винятком, але ні. Адріан вирішив поплескатись в басейні, якраз навпроти виходу з мого бунгало. І не посинів пів дня стирчати у воді! Вже навіть окинула оком вікно, чи можливо відчинити його так, щоб можна було видершись на підвіконня, непомітно зіскочити вниз. 

      Але ж це не наш метод, правда?!

     Знову поглянула на годинник. До зустрічі з мачухою, Алісою і Лів залишаються лічені хвилини. Сестра Янніса вмовила нас скласти їй компанію в передвесільному поході по торгівельних центрах. 

       “Та що він мені зробить за ці пару хвилин?!”

       Тож, гордою ходою прямую зі свого будиночка.

— Габріело-о. - протяжно кличе Адріан, та щосили махає мені руками, наче його годовану та підкачану тушку можна не помітити, та він як той бегемот у відрі води.

— Дрю! - зображаю привітну посмішку. - А я тебе не помітила! Давно тут?

— Та вже добрячих чотири години! - відповів він. - Я стукав, доречі! Ти не відчиняла!

— Так-ак? Дивно! Можливо була в душі! 

— Шість раз! - додає він.

— Що шість раз? - кліпаю оченятами.

— Стукав…

— Я б залюбки склала тобі компанію, але маю бігти! Пообіцяла мамі, сестрі та Алісі. - промовляю зі скорботним виразом на обличчі.

     “Оскара мені терміново, навіть профі так не зіграє!”

— А коли ти повернешся? - порівнявся зі мною та навмисно грає м’язами.

     Вода стікає цівками по його засмаглому тілу. 

— Ой! Навіть не знаю! - а тут я вже навіть не збрехала, бо дійсно уявлення не маю.

     Наче Аліса ще казала, що потребує мого залучення до однієї дуже важливої справи. Тож, щось мені підказує, що це на цілий день.

— Ще побачимось! - розвертаюсь на п’ятках.

— Габбі! - хапає мене за руку.

— Що? 

— Я буду чекати! - промовляє оксамитовим голосом і великим пальцем легенько масує зворотній бік моєї долоні.

     “Здається знаю навіть наскільки, он, ще хвилька масажу і вже буде видно як парубок зачекався! Благо зараз в самісіньких плавках стирчить переді мною! Нічого не приховаєш!”

— Угу! - видаю і швиденько мельтишу у напрямку виходу, аби випадково не зачепитися поглядом самі розумієте на чому. 

     Не те щоб він мене приваблював, але, вибачте, в мене теж є очі!  

     А ось і Марго та дівчата. Вже чекають мене в автівці. Як добре, що не прийдеться, як дурепі тупцювати самій біля виходу.

     Нічого собі, а сьогодні за водія - Янніс власною персоною. Цікаво, що він відпрацьовує Алісі цього разу?

      На якусь мить мені здалося, що похід по магазинах буде безкінечним. Один бутік змінювався іншим. Я вже почала губитися в часі і де ми вже були, а де ні.

      Он навіть Марго, замість завзятого ентузіазму відпочиває на диванчику, обмахуючись черговою паперовою рекламкою. 

— А пам’ятаєш, як ми готувалися до твого весілля? - запитала жінка, щойно я знесилена присіла поряд з нею.

— Не дуже. - зобразила прогалини в пам’яті.

     “Якщо чесно, то жодного бажання згадувати про минуле. Тут би з теперішнім розібратися!”

— Ти була така щаслива. - продовжила вона ці тортури. - А зараз останні дні тебе навіть не видно. Доню, в тебе все гаразд? Якщо ти страждаєш…

— Чому я маю страждати? В мене все добре! Он зараз активно вивчаю грецьку мову!

— Грецьку? - оживилась Марго, а я пожалкувала, що бовкнула зайвого. - Як цікаво. То ти таки комусь та сподобалася?

— До чого тут хтось? - закочую очі під лоба.

— Ну як же ж! То хто це? Не змушуй чекати… Адріан, чи Тео?

— Мамо-о. - протягую роздратовано,  намагаюся підхопитися з диванчика та Марго зупиняє мене, схопивши за руку.

— Що мамо! От як на мене Адріан цікавіший. Має свій ресторанний бізнес. Привабливий, і такими очима на тебе дивиться.

— На Габбі багато хто витріщається! - прокоментувала Аліса, яка саме вийшла з примірочної. - Як на мене дарма Тео списали, він теж далеко не бідний.

— Хіба статки мають значення? Головне, щоб він був хорошим! - додала свої п’ять копійок Лів.

     “На секундочку! Це щойно сказала жінка, яка вийшла заміж за Янніса і тепер  їй в цьому житті нічого не бракує. А що є у мене? Прищик на п'ятій точці, груди другого розміру. Гаразд, ще комплекс неповноцінності в додачу, песимізм, самоіронія  і скоро буде нервовий зрив. Мені зарахується?”

— Дівчата! - збунтувала я. - Може досить!?

— Як мені? - поцікавилася Аліса і покрутилася в новій ніжно жовтій сукні. - Пасує?

— Тобі все личить. - з нотками заздрощів відповіла Марго. - Де моя молодість?

— Марго, бачу Ви вже добряче втомилися? Янніс відвезе Вас і Лів додому. - пояснила Аліса.

— І мене теж? - поцікавилася я.

— О ні, люба, ти мені ще потрібна! - заперечила сестра Янніса.

— А де це Лорена? Я її сьогодні не бачила? 

      “Коли це Марго стала перейматися за Ло?”

— А її до завтра не буде. Знімають пост-шоу і Лорену запросили. - відповіла на питання Аліса.

     “Хоч би зйомки тривали вічність!”

     Далі, як і обіцяла Аліса, мачуху та сестру розвезли по домівках, а я залишилася з Яннісом та Алісою в автівці.