ГЛАВА 19

Габбі.

— Габбі, ось ти де! - вигукує Адріан, який щойно опинився з нами поряд.

     Тисне Тео руку. 

    Між ними одразу відбувся зоровий контакт. Щось з рідні того, що жоден з них не бажає поступатися. От тільки схоже на те, що Тео намагається грати за правилами, натомість Адріан хоче виграти при будь-яких обставинах. Звичайно, при умові, якщо все що зараз відбувається можна обізвати словом “грати”. Якось так, якщо Ви зараз розумієте про що я.

— Шикарно виглядаєш! - Адріан оглядає мене похітливо від маківки до самісіньких п’ят.

      Два чоловіки… Два погляди… Але яка разюча відміна. 

    Суперництво, такий електричний заряд шалений між ними, що здається зараз вибухне все навколо.

— Я поцуплю у Вас Габріелу. - промовляє Аліса і схопивши мене за руку відводить в бік.

— Дякую. - тихо говорю їй.

— Боже, в них зараз іскри посипляться з очей! Ніколи їх не бачила такими. - сміється Аліса. - Довела чоловіків до сказу.

— Я нічого не робила. - заперечую.

— Звичайно. - закочує очі під лоба дівчина. - Вони самі показилися.

— А що Філіп? - намагаюся змінити тему розмови.

— Наче щойно познайомилися: ласкавий, уважний, увесь час зізнається в кохання, я в захваті. - прощебетала задоволена Аліса. - Все ж таки чоловіки одним місцем відчувають суперництво. - прошепотіла мені на вушко.

— Угу! - зробила вигляд що погодилася з нею.

     “Аякже ж, суперництво він відчув. Копняка протверезного отримав вчасно, от і весь секрет! Але ж Алісі це знати не обов’язково!”

     Зараз мене більше цікавить куди подався Тео.

— Можеш зробити мені маленьку послугу? - поцікавилась у своєї співбесідниці.

— Звичайно, а що таке? - зреагувала сестра Янніса.

— Відволічи Адріана. А краще залучи його до чогось, щоб найближчий час не майорів на горизонті. - попросила в неї.

— Легко! - сплеснула задоволено в долоні. - В мене ще сила-силенна конкурсів.

      “Головне самій вчасно звідси втекти!”

— І Лорена теж помітно засумувала! Впевнена, з радістю складе Вам компанію! - здала і ту “кульгаву” теж, доки знову від неї не “прилетіло”.

     То куди саме я прямую зараз? Цікаво?

     Впевнена, Ви вже встигли здогадатися…

     Спочатку я по сходам зійшла на землю, залишивши позаду літній майданчик. Огледілася на всі боки. 

      Куди міг подітися Тео?

      Сонце вже давно сховалося за горизонт. Навкруги суцільна темрява. 

     Якщо чесно, просто пішла навмання. Якщо вже так має статися, то наші шляхи неодмінно перетнуться. Якщо ж ні… То так тому і бути. Ну не вмію я пояснювати. А виправдовуватися за ту кляту сукню теж, бажання нуль. 

      От так і крокую у напрямку пляжу, насолоджуючись хорошою погодою та морською свіжістю. 

— Негоже пані вештатися самій вночі. - почула чоловічий голос і аж підстрибнула від несподіванки.

     За цей час я вже встигла дійти до залізної арки, яка трималася на двох товстилезних стовпах, з двох боків до яких прикріплений масивний паркан, що відділяє дорогу від початку пляжної зони. 

     Тому я одразу і не помітила Тео, бо в сутінках взагалі не дуже добре все видно. Він загасив недопалок і кинув його в смітничку, що стоїть неподалік. 

— То що ти тут забула? -знову поцікавився.

— Вирішила подихати свіжим повітрям. - випалила перше, що видав збуджений до межі мозок. 

      Його близькість хвилювала, та одночасно змушувала тремтіти.

— Не грайся зі мною. Я не Адріан. - прошепотів нахиляючись до мене ближче, я зробила крок назад й, притислася хребтом до холодного металу арки. 

— А я і не граю. - відповіла і ненавмисно облизала пересохлі губи.

— Он як. - він посміхнувся та оперся на руку, яка опинилася трішки вище мого плеча, обпалюючи шкіру у місці дотику.

      “Збожеволіти!”

       Забуваю, що треба дихати від чого подих увесь час збивається.

       “Не грай”, - він каже.

       Ну що ж, не буду. Тільки змушу його відчути те, що зараз відчуваю. Для цього стаю навшпиньки і цілую його. Сама не знаю, звідки взялося стільки розкутості та сміливості одночасно. 

      Аж тільки тоді, коли пристрасть щосили вдарила мені в голову я усвідомила, що зробила. Злякано спробувала відпустити його, але він міцно тримає. В нього геть інші плани… 

       Упс. Не так сталося, як того хотіла. Буває!

      Здається мій поцілунок тільки розпалив Тео. Він буквально притиснув мене до найближчої опори. Його губи жадібно зминають мої вуста, а я геть потонула в цих приємних відчуттях. Голова почала паморочитися від того, як владно моїм тілом блукають його руки. Якими ж пристрасними можуть бути цілунки та дотики. Мені здається, зараз вибухне все всередині.  Невже так буває насправді, а не лише в красивих та еротичних фільмах?

       От тільки, що не гра для мене, то виключно суперництво для нього. Невже дійсно вирішив, що так просто отримає те, що захоче!?

     А його рухи стають все більш сміливими та настирливими. Ще б мить і наш перший раз, трапився б прямісінько тут! Оце вже точно ні.