ГЛАВА 14

     Тео.

     Я пошкодував, що відгукнувся на запрошення Аліси і прийшов на пляж, вже тої хвилини, коли побачив Габріелу. Та розвернутися зараз на сто вісімдесят градусів  і почимчикувати геть, виглядатиме як мінімум безглуздо.

     Чому я дивуюся? Щойно Адріан запримітив мене на горизонті, як одразу відновився режим “залицяльника”. Навіть Габбі розгубилася від такої його настирливості.

— Тео! Яка приємна несподіванка! - вигукнула Ло і щосили рванула в мій бік.

     “Шкода, що неможливо щезнути!”, - висварився подумки.

     Натомість, щоб уникнути “близького контакту” з Лореною, вирішив піти у бік дерев’яного понтону де зараз знаходяться всі мої знайомі, у тому числі Габбі. 

— Ходімо до інших! - запропонував Лорені, яка щойно мене наздогнала, добре хоч з ніг не збила.

— До інших! - вона невдоволено підібрала губи. - Я думала ми трішки пройдемося по узбережжю.

— Думаю буде неввічливо, треба хоча б привітатися. - пояснив їй.

— Ну добре! - погодилася вона.

     Навіть трішки збавив швидкість, щоб вона встигала за мною.

— Така мила пара. Ти теж так вважаєш? - проспівала Ло.

— Ти зараз про кого? Про Алісу та Філіпа? - спробував вловити хід її думок. 

     Хоча дивно, бо Філліп зараз тримається осторонь, а Аліса розмовляє геть з іншим хлопцем, який, здається, не в курсі, що вона скоро виходить заміж. Принаймні мені так здалося. Я вже десь його бачив… І щойно він обернувся, як я одразу пригадав як його звуть. Точно - Діоніс. Здається нас нещодавно познайомили на черговій вечірці. 

— Ні! До чого тут вони! Всі і так знають, що в Аліси скоро весілля… - заперечила Ло.

     “Точно всі?”, - знову відреагував на те, як Аліса фліртує з Діонісом. 

— Я про Габбі та Адріана! - додала вона. - Тільки не кажи, що ти не помітив. Ви чоловіки ніколи не бачите далі свого носа.

     “Ось куди вона вирішила завернути!”

     Зачепило? 

    Напевно, що так. Десь боляче шкрябнуло, глибоко всередині. Хоч і розумію, що цю інформацію вона видала навмисно, щоб перевірити на реакцію. Переконати, запропонувавши свою альтернативнку версію, аби тепер більше приділяв уваги їй. Така собі жіноча гра, наче думає, що я настільки наївний, що не розумію цього.

— От і сукню красиву  синю, вранці передав кур’єром. - додала Лорена.

     “Он як, а це вже цікаво!”

— А ти звідки знаєш? - спробував пошуткувати. - Свічку тримала.

— Чому тримала, випадково побачила, що тут такого… - ображено відповіла. - Аби Адріан не подобався Габбі, то навряд чи вона приймала б знаки уваги від нього. 

— Мабуть. - відповів, намагаючись щосили контролювати розчарування та ревнощі.

— То куди ти мене сьогодні запросиш? - неочікувано змінила тему розмови Лорена, та в цей момент, відволіклася бо ми вже встигли порівнятися з іншими, а Діоніс якраз стрибнув у воду під гучні жіночі овації. 

— Я теж хочу попірнати. - вигукнула Аліса, але Габбі її вчасно вхопила за руку.

— Не варто! Вода захолодна. Легко схопити судому. - звернулася до неї Габріела.

    Ще мить і Лорена чи то навмисно, чи дійсно просто незграбно розвернулася, але добряче приклалася загіпсованою рукою, штовхнувши Габбі. Остання не втрималася і шкереберть полетіза з дерев’яного настилу у ще холодну воду. 

— Ой, я така незграбна. - видала вже звичну фразу Ло, напевно зловтішаючись про себе. Ну не вірю я в те, що вона не зраділа, відправивши суперницю “пірнати”.

     Знаєте, якщо вже бути зовсім відвертим, на якусь мить промайнула думка: “Не лізь, воно тобі не треба! Хай рятує Адріан!”

      Але на мій подив той зовсім не поспішав стрибати у воду. Натомість Габріелу з головою накрила чергова хвиля…

      Діоніс, який вже у воді кинувся в її бік, але за цей час він встиг відплисти на солідну відстань. Врахуйте ще вітер та хвилі, які так просто не подолати, плюс  втрачений час, якого зараз так бракує!

       Це все я обдумував, швидко скидаючи з себе одяг: футболку та шорти.

      “Ні-ні! тримайся! Не смій пірнати знову!”, - подумки наказую Габріелі і стрибаю у воду.

      Добре, що дівчину хвилі далеко не віднесли від понтону, та все-одно, коли я підплив до неї, вона вже встигла наковтатися води і ледве була притомна. Коли я підхопив Габбі, з нами вже встиг порівнятися Діоніс. 

      Він перший опинився на сходах, а я підсадив майже непритомне тіло Габбі, щоб той зміг витягнути її з води. 

— Я вмію робити штучне дихання! - Адріан одразу опинився поруч з дівчиною.

      Далі я вже відвернувся, щоб цього не бачити...