Розділ 40

Давид

З балкона добре видно його сріблястий затонований джип. Знаю, що всередині двоє охоронців, котрі його постійно супроводжують. А там трохи далі, за дитячим майданчиком, припарковано непомітну тачку, на якій за мною позмінно катаються його люди. Батько ніколи не відпустив би мене без охорони, мене весь час пасуть, навіть у нічних клубах. Тож він в курсі усього, що зі мною відбувається. Обізнаний більше, ніж мені того б хотілося, тому що він оберігає свого єдиного сина.

— Я не чекав, що ти ось так відразу відмовишся від участі в перегонах, але тепер я маю надію, що закохане серце почне нашіптувати тобі інші пріоритети, — помовчавши, батько заговорив першим. — Помістивши свого впертого та норовливого сина в максимально некомфортні для нього умови, я хотів, аби він струснувся й отямився. А тебе не лише струсонуло, ти ще й перетворив свій фіктивний шлюб на справжній. Я не проти, щоб Домініка стала моєю невісткою та матір'ю моїх онуків. Ця дівчина мені подобається. Очевидно, вона побачила у тобі того справжнього Даву, якого ти від мене ховаєш. Ваші почуття, на щастя, взаємні, наскільки я встиг помітити. Не розбий їй серце, синку.

— Ну, якщо я вдався не в тебе, то не розіб'ю. За рік буде видно, чи є у наших з Нікою стосунків шанс. Батьку, відставмо лірику й перейдемо до конкретики, — наші з ним розмови мені завжди даються важко, а одкровення приносять біль. Я все ще на нього серджусь і не знаю, як позбутися цього почуття. — Дякую, що погодився допомогти їй зі студією. А що буде зі Стасом? Ви його відпустили?

— Мурат його розколов. Ти ж знаєш, він чоловік суворий і вміє тиснути на болючі точки. З переляку Стас у всьому щиро зізнався, цього вистачить для звинувачення, але зізнання пом'якшить вирок. Йому дадуть не так вже й багато. Наше законодавство, на жаль, недосконале. До того ж, жодна жертва не подала на нього заяви. Стас клянеться, що ви всі так робите. В сенсі хлопці вашого віку. Чіпляєте дівчат, споюєте їх, і…

— Брехня! Я собі такого жодного разу не дозволяв! Навіть бажання такого не виникало! — психую, скрегочучи зубами. — Хочеш сказати, що через кілька років цей маніяк вийде на волю й продовжить насолоджуватися життям? Тільки давай без цього твого «Світ чоловіків жорстокий, ним правлять недоторканні самці, які застраховані владою та великими грошима». Я цю правду життя розумію, але не можу змиритись. Ти хочеш, щоб Домініка стала матір'ю твоїх онуків, знаючи, що цей виродок з нею зробив?

— Давиде, ти мене вічно перебиваєш і не даєш донести до тебе мої думки. Між іншим, я в курсі, що ти не ображаєш дівчат і пишаюся тим, що мій син не з чуток знає, що таке гідність. Щоправда, ти розбиваєш їм серця, але це трохи інше, тут твоя харизма й гарне личко винуваті. Сину, мені близьке твоє бажання покарати цього паршивця. Так, він вийде через кілька років, але дивлячись у якому стані. В'язниця – це великий стрес, можна й імпотентом стати, як варіант.

— Мене влаштовує, — киваючи, ловлю його погляд. — Що я буду за це винен?

— Я хотів би більше часу проводити зі своїм сином. Наприклад, щоб ти приїжджав щонеділі на вечерю, — зрозуміло чому його осяяла така ідея. Ми з ним не сиділи за одним столом уже багато років, сьогодні ось уперше за довгий час зібралися. Батькові сподобалося, і йому захотілося продовження. Хоча… якщо я приїжджатиму разом з Нікою, то цілком можливо ми не будемо з ним лаятися щонеділі і я це витримаю. Заради моєї Мамзельки. А якщо мій татко закрутить роман з Кетрін, то ці вечері можуть стати майже сімейною розвагою.

— Тільки я приїжджатиму не один, — обертаюся, дивлюся у вікно як усміхається моя балерина, щось розповідаючи своїй хрещеній, і серце знову так дивно стискається, а після разів у п'ять збільшується в розмірах, упираючись в ребра. — А з нею.

— Колись я так само був закоханий у твою матір. Хотів світ покласти до її ніг, а потім... Я тебе, можливо, здивую, можливо, розчарую, але для щастя одного кохання замало, — кидає з гіркотою і таке враження, що хоче мене притримати, щоб я не йшов.

— Вчитимуся на твоїх помилках, — відповідаю стримано. — Ходімо всередину, тут холодно.

— Завтра я скину тобі адресу та час, під'їдете з Нікою. Подивимося приміщення для її танцювальної студії разом, — батько ніби приріс до цього балкона й мінусова температура його не лякає. Хапається за можливість побути зі мною? — І ви можете закінчити ремонт у твоїй квартирі. Я дам кредит. Спільне планування та покупка меблів дуже зближує молоде подружжя. Думаю, вам сподобається процес…

— Цей процес нам вже дуже подобається. А... ти про ремонт, а не про любощі, — пирхаю, струснувши головою, бо мені раптом захотілося знову випробувати його батьківську любов. — Поки ти в гарному гуморі, ризикну дещо тобі сказати. …Батьку, я хочу купити спортивний комплекс. Той, де раніше працювала Домініка. Зали для хореографії там вже є, не знадобиться окреме приміщення. Решту я перероблю під спортивний автоклуб. Я хочу легалізувати перегони та заробляти на цьому. У мене вже навіть бізнес-план готовий. І паралельно я працюватиму в нашій сімейній компанії. Але я не хочу відмовлятися від мрії. Маю великі плани… особливо тепер. Мені важливо, щоб ти повірив у мене. Мені важливо, щоб мені повірила дівчина, яку… я кохаю. Яка, до речі, у моєму житті з'явилася завдяки тобі. Ти вчив мене вбивати двох зайців одним пострілом. Я замахнувся на чотирьох.

— Цілий спортивний комплекс? — Тато, м'яко кажучи, трохи офігів. Нервово смикаючи кадиком, поправляє комірець сорочки. — Трясця, я хочу побачити цей твій бізнес-план. Давиде, подібні рішення не ухвалюються спонтанно на балконі.

— Повір, це не імпульсивність, не бажання зайти з козирів, щоб вразити мою дружину. Я все твердо й тверезо зважив. І навіть готовий взяти відповідальність за це рішення. Інше питання, чи готовий ти разом зі мною вийти за межі агробізнесу? Обговоримо подробиці різдвяного вечора? І обов'язково накажи поставити у великій вітальні пухнасту ялинку до стелі. Я обіцяв…