Розділ 18

Давид

Ми хлопці до поцілунків ставимося інакше, часто не надаючи їм якогось важливого значення, особливо під міцним градусом чи в моменти загальної ейфорії, коли святкуєш перемогу й цілуєшся з усіма підряд.

Звісно, здебільшого саме з поцілунків починається секс і для нас чоловіків якщо дівчина тобі відповідає, це певний сигнал, отже твій рот може опуститися нижче й взаємне задоволення вам забезпечене.

Але іноді, як виявилося, до одуру хочеться просто доторкнутися до губ, дати їй відчути своїм язиком мій внутрішній трепет, подражнити обіцянкою чогось більшого, разом розкуштувати верхні нотки насолоди. Мені захотілося її поцілувати не заради того, щоб затягнути в ліжко, хоча я не виключаю, що незабаром ми саме там й опинимося. Я поцілував Домініку ще й для того, аби стати для неї кимось важливим, близьким, чиїх поцілунків вона потребуватиме щодня.

Здається, мені вперше захотілося офіційно зустрічатися з дівчиною. От тільки є нюанс. Ця дівчина вже моя дружина. Нехай фіктивна. Але чи це надовго?

— Хочеш відсвяткувати чи відвезти тебе додому? — шепочу їй на вушко, насилу розірвавши поцілунок і то тільки тому, що люди навколо почали якось нав'язливо аплодувати.

— Додому, — видихає. Цього достатньо. Беру за руку та впевнено веду за собою, викликаючи на ходу таксі. Грошей залишилося небагато, але дещо є. Через три дні перегони тож зароблю ще.

У машині на мене не дивиться. Чіпає свої губи та мовчить. Не заважаю, але дуже розраховую на одкровення щойно ми опинимося у квартирі вже без жодного свідка. Напевно, говорити про наш з нею перший поцілунок у присутності таксиста — схоже на святотатство.

Коли ми з нею залишимось удвох, Домініка або накинеться на мене зі звинуваченнями, або буде не проти повторення. Я готовий до обох сценаріїв розвитку подій. Дівчинка вона непроста, характер, м'яко кажучи, не подарунок, та я не перестану її хотіти. Особливо тепер. На одному поцілунку це не скінчиться.

— Давиде, ти не повинен був мене цілувати. Ти все зіпсував! — видає з підкресленим розпачем у голосі, як тільки за нами зачинилися двері. — Наш фіктивний шлюб — це не про якусь там романтику. Це ділова угода. Умовний термін, під час якого ти маєш змінитися, а я повинна на це якось вплинути. Це не означає, що тобі можна зі мною розважатися та дурити всіх довкола. Я не тимчасова іграшка і не дурепа. Цього більше не повториться! — Нервуючи, ставить квіти у воду, уникаючи дивитися мені в очі.

А це означає, що нашій балерині не байдуже. Отже, наш поцілунок щось у ній розбудив.

Нині головне не посваритися. Жіноче «це більше не повториться», не означає «ні».

— Домініко, якщо це було помилкою, тоді чому ти так палко та солодко відповідала на мій поцілунок? До речі, я поцілував тебе щиро. Без наміру пограти з тобою. Чуттєвий порив на емоціях. Але ти звичайно ж мені не повіриш, а я не хочу вкотре доводити тобі, що я не придурок, — промовляю стримано, ні тобі іронії, ні тобі усмішок. Нехай відчує, що мої наміри серйозні. І це дійсно так. — Залишу тебе з цими думками наодинці. Вечерю сьогодні не готуй. Думаю, у тебе не той настрій. Краще замовлю доставку. Добре? — не чекаючи її відповіді, тепер уже я ховаюсь у своїй кімнаті.

Балерині треба дати трохи заспокоїться, позлиться на мене, придумати нову дурню.

Телефон наполегливо вібрує, привертаючи мою увагу. Знову Лола. Я не беру слухавку, але вона не здається. Ми тусимо в одній компанії. У мене з нею було… і не лише в мене. Вона нас усіх перепробувала. Доведеться відповісти, щоб відчепилася.

— Котику, привіт! Де зник? Чому не з'являєшся? Я скучила, — мурчить у слухавку, як завжди, вдаючи із себе сексуальну кішечку.

— Був зайнятий важливими справами, Лоло. Ти могла б мені не наярювати щогодини? Бісить! — я з нею не панькаюся. Ось з нею я свого часу розважався. З Нікою все інакше…

— Я побачу тебе на перегонах?

— Так, я беру участь, — кидаю сухо.

— Може, ти все ж таки ненадовго відкладеш свої надважливі справи й допоможеш мені розслабитися? Я зроблю тобі добре. Як ти любиш. Приїжджай, Торе, будь ласочка. Попустуємо трохи. Від роботи треба відпочивати. Мені подобається, як ти вмієш це робити, — грайливо пхикає.

— Не знайшла нікого, хто склав би тобі компанію?

— А може, я тільки тебе хочу? — на всю намагається мене заманити. Вона дівчина без табу та стопів, з нею можна випустити пару по-різному, будь-яка примха розпусної фантазії.

— Лоло, я пас. Поклич до себе когось іншого. Ще раз мене заради цього набереш — заблокую, — розриваю дзвінок, дещо обмірковуючи.

Через п'ять хвилин ввічливо шкребуся до кімнати Домініки:

— Я вийду прогулятись. Тобі щось потрібно?

— Далеко зібрався? — я не сподівався, що вона вийде. Очі гарячково блищать, волосся скрутила в гульку, макіяж, який наносила для виступу, змила. Тут же приростаю поглядом до її губ. От від неї я б не відмовився. — Тебе хтось покликав на побачення? Мені здалося, ти розмовляв телефоном з дівчиною, — випалила й миттю почервоніла.

— Ти підслуховувала? — хмикаю, стримуючи посмішку. — Ай-ай-ай, як невдобно вийшло. Вважаєш, якщо ти мене відшила, то я одразу побіжу до іншої? Можливо. Але не сьогодні.

— Ну і вали! — зачиняє двері перед моїм носом.

Як не дивно, я розумію, чому вона злиться. Ніці не хочеться до мене прив'язуватись, вона мені не довіряє, їй не подобається роль наглядачки, але між нами щось відбувається, щось змінюється і її це лякає.

Надворі вечоріє, але ювелірний салон, де я хочу зробити замовлення, ще відкритий. Я збираюся замовити для нас з Домінікою оригінальні обручки, потрібно виправити цей провтик. Гадаю, якщо я виграю, а я точно прийду першим, призових грошей має вистачити. Хочу, щоб хлопці, дивлячись на неї, знали, що вона чужа дружина. Що вона моя!