Розділ 3

Давид

Ти диви, вона, виявляється, ще й симпатична. Лялечка! А фігурка яка витончена! Якби я її раніше зустрів, обов'язково з нею замутив би. Ну все, ситуація вже не здається мені такою катастрофічною. Батько припустився тактичної помилки, приставивши до мене наглядачкою гарненьку дівчину. Можна сказати – вона вже моя, бо я знаю, як поводитися з такими цукерочками. Завтра ж примушу її пищати від пристрасті. Невже мій татусь щиро вірить, що ця квіточка мене дресируватиме? Ха та ще раз ха!

— Привіт, чого така сувора? — Підкочую до неї, врубивши шарм на максимум. Поки юрист розкладає на столі всі необхідні документи, налагоджую контакт із цією статуеточкою.

— Я Давид. Друзі звуть мене Тором, але для тебе я буду бездоганним сонечком, обігрію, приголублю...

— Починається... Бабограй заводить улюблену пісню. Хіба цього Казанову може щось виправити?! Відчуваю, я сильно пошкодую, що погодилася на цю авантюру, — зітхає ця хамка, зиркнувши на мене з відвертою зневагою. — Давиде Торвас, мені здається чи ти розумово відсталий? Тор? Сонечко? Ти серйозно до мене підкочуєш із таким примітивним комплектом? Я зватиму тебе лабубусік, бо ти схожий на ту страшну й дорожезну іграшку. А обличчя в мене таке незадоволене, бо я не знаю, як дресирувати мажорів. У мене не вистачає досвіду.

— Воно й видно, що ти маєш нульовий досвід спілкування з чоловіками. В якій печері тебе тримали, злюко? Адже можна домовитися полюбовно, — шепочу, поглядаючи на батька.

— О, ти мене погано знаєш, лабубусіку. Якщо переді мною ставлять завдання — я завжди докладаю максимум зусиль, щоб досягти мети. Я просто ще не вирішила з чого почати, але полюбовно це не наш з тобою варіант. І ти явно вже не в тому віці, коли тобі можна дати лозиною по м'якому місцю. Трясця, мені доведеться виправляти помилки твого батька!

— Що, так сильно хочеться танцювальну студію? — Нахиляюся до її вушка. Не розумію в чому прикол, але її запах миттєво мене заводить. — То ти у нас корислива? Тебе можна купити, це добре. Що, як я запропоную більше?

— Більше? Ти ще стільки не заробив. До речі, я пішла на угоду заради батька, якого дуже люблю. Але ж тобі не знайоме це почуття? Ти любиш тільки себе бездоганного, — колеться словами у відповідь.

— Ти нічого про мене не знаєш, — карбую кожне слово. Розлютила мене, але бажання витрусити її з одягу тільки посилилося. Що за фігня?

— Серйозно? Проте я чула про твої подвиги, лабубусіку. Тато мені стільки розповідав про молодшого Торваса, що в мене склалося таке враження, ніби я тебе тисячу років знаю і всю цю тисячу років ти мені не подобаєшся.

— Домініко, ти зараз мене чи себе намагаєшся обдурити? — пирхаю, сміючись сухим злим сміхом. — Природа мене зовнішністю не образила, у мене офігенне тіло, я привабливий сексуальний хлопець, до якого складно потрапити у ліжко через довгу чергу бажаючих.

— Ну, то тепер ти можеш розслабитися і відпочити, тому що сексу в тебе тепер цілий рік не буде. Ти попередь тих, хто у черзі, хай переносять запис.

— Чого ти така вредна? Термоядерна просто, — скрегочу зубами, бо мене роздирають дивні відчуття.

— Це я ще не повністю розкрилася. Вдома покажу себе у всій красі, ти будеш у захваті від мого характеру. Спатимеш зі світлом, щоб кошмари не мучили. О і ще, я не вважаю розпещених мажорів сексуальними. Тож чергу займатиму не буду. Можеш поплакати, я відвернуся.

— Оце втрапив, — відчуваю, що намічається протистояння віку. Вона намагатиметься зламати мене, а я її. — Тільки я тебе в цю чергу не запрошував, бо мене не збуджують злісні невдахи.

— Ти даремно мене провокуєш, лабубусіку. Я тобі довго мститимуся за ці слова.

— Слухай, балерино, годі вже мене так називати! Зауваж, я з тобою сваритися не хотів, — мене все в ній драконить. Її зневажливий вираз обличчя, гордо скинутий кирпатий ніс, інтонація неприступної феї, запах полуничного десерту, яким вона пахне. Драконить і водночас будить у мені первісного мисливця. Навіть стає цікаво, як це дівчисько збирається мене виховувати? Гострими шпильками, голодом, холодом та безсонними ночами?

— Ти хоч повнолітня? — уїдливо уточнюю.

— Давно! Мені двадцять три!

— А твій хлопець не буде проти того, що в тебе з'явиться фіктивний чоловік?

— У мене немає хлопця, — хмуриться, вигадуючи чергову шпильку. Але мені теж палець до рота не клади. Не я це почав.

— А чого так? Впевнений, десь вештається твоя зла половинка.

— Половинка є тільки у фруктів та дупи, а я ціла! Знаєш, лабубусіку, мені починає подобатися думка, що в нашій фальшивій сім'ї я буду головною. Тебе це не лякає?

— Сподіваюся, кімната, в якій ти мене оселиш, зачиняється зсередини? Боюся, щоб ти не прокралася до мене серед ночі.

— Ви вже там закінчили обмінюватися люб'язностями? — Батько перериває наші «ніжності». — Папери готові. Залишилося лише поставити ваші підписи. Домініко, сподіваюся, ти не передумала? Давид не встиг тебе відмовити? — дивиться на неї з батьківською теплотою. Моєму татові важко сподобатися, а ця балерина змогла з першого разу. Знайшов мені наглядачку і радіє, що тепер з мене знущатиметься вона, а не він.

— Не передумала. Навпаки, Давид переконав мене, що йому потрібна корекція поведінки та жорстка дисципліна. Мені подобаються складні завдання, — зрозуміло, що вона спеціально кожним своїм словом виводить мене на психи.

Триндець, я з нею за рік геть збожеволію!