Розділ 20

Борут прокинувся о шостій сорок, задовго до будильника, задовго до сніданку, який у готелі обіцяли з восьмої, і взагалі задовго до всякої розумної години для людини, що лягла спати о першій ночі після розмов про портали, кліматичні метафори й морально застарілі дитячі мрії про драконів. Прокинувся різко, без переходу --- очі розплющилися, а мозок уже був зайнятий однією думкою, ніби пролежав усю ніч, готуючись до запуску, і тепер лише чекав команди.

Думка була проста: оглянути місце при світлі. Не в сутінках, не в паніці збирання, а спокійно, методично, з інструментами й тверезою головою.

Він вибрався з ліжка так тихо, як тільки може людина, звикла працювати в закутках інтернету, де необережний клік здатний сполохати цілий ланцюжок, над яким тижнями корпів. Одягався в темряві, намагаючись не розбудити Хуго --- той спав на сусідньому ліжку, закутавшись у ковдру з тією ґрунтовністю, з якою прибалти взагалі підходять до питання сну, ніби це не відпочинок, а серйозний виробничий захід.

На рецепції чергувала дівчина, що явно доживала останню годину нічної зміни з тією характерною втомою, яка робить людей навдивовижу поступливими.

--- Перепрошую, --- сказав Борут англійською, увімкнувши максимум чарівності, доступної людині о сьомій ранку, --- у вас часом не знайдеться садової лопатки? Хочу пересадити дещо на пляжі.

Формулювання вийшло двозначним, але дівчина, судячи з усього, надто втомилася, щоб ставити уточнювальні питання, і просто видала йому невелику лопатку з підсобки --- ту саму, якою, ймовірно, зазвичай підсипали землю в горщики з фікусами по всій залі.

Прихопивши ще й маленьке кругле дзеркальце --- навіщо, він і сам до пуття не міг би пояснити, хіба що невиразною думкою, ніби відбите світло здатне показати те, що прямий погляд пропускає, --- Борут вийшов на вулицю, де ранок тільки-тільки починав сіріти, а туман над затокою стояв такий щільний, що до води здавалося не сто метрів, а нескінченність, поділена на молочний кисіль.

Пляж зустрів його тишею особливого ранкового ґатунку --- не мертвою, а якоюсь попередньою, ніби світ ще не вирішив остаточно, прокидатися йому чи ні. Чайки сиділи вздовж кромки води нерухомими сірими комами, заощаджуючи сили на ранковий ор, який неодмінно почнеться трохи згодом, коли з'являться перші люди з бутербродами.

І на місці, де вчора сяяв портал, Борут виявив Хуго.

Той сидів навпочіпки, повністю одягнений, у куртці, з каптуром, насунутим проти ранкової вологи, і по-діловому длубався в піску дитячою лопаткою --- яскраво-жовтою, пластиковою, з вицвілим малюнком краба на держаку, --- тією самою, якими зазвичай озброюють п'ятирічних ентузіастів будівництва замків.

--- Ти теж не спав, --- констатував Борут, зупиняючись поруч і розглядаючи картину з тією сумішшю подиву й роздратування, яку відчуває людина, що дізналася, як хтось інший прийшов на зустріч раніше і вже встиг провести половину роботи без неї.

--- Спав, --- Хуго не підвів голови, продовжуючи методично відгрібати пісок убік. --- Годин чотири. Потім прокинувся з відчуттям, що треба терміново щось зробити, інакше всередині щось лусне від нетерпіння. Знаєш це відчуття?

--- Знайоме відчуття, --- визнав Борут, розглядаючи лопатку в руках приятеля. --- Де взяв цю красу?

--- Магазин іграшок на набережній відкривається о сьомій. Продавщиця спершу подумала, що я купую подарунок племіннику. Довелося збрехати про племінника, бо правду --- «хочу розкопати місце порталу» --- вона б явно не оцінила.

--- Розумна обережність, --- Борут кивнув з повагою до кмітливості й присів поруч, опустивши свою лопатку з фікусів на пісок. --- Знайшов щось?

Замість відповіді Хуго мовчки кивнув убік, де на розстеленій куртці --- своїй же, знятій спеціально для цього, --- лежала невелика, але вже помітна купка предметів.

Борут нахилився ближче, і ранкове, ще слабке світло вихопило деталі: тонке срібне кільце з почорнілим від часу візерунком, уламок ланцюжка, явно золотого, судячи з характерного теплого блиску навіть крізь налиплий пісок, сережка у формі півмісяця, і щось схоже на маленьку монету, край якої оплавився, ніби побувала у вогні, а не в піску.

--- Це що, --- Борут узяв сережку двома пальцями, розглядаючи її з обережністю людини, звиклої до того, що речі з незрозумілих джерел рідко бувають безневинними, --- портал що, платить чайові за прийняті підношення?

--- Або це плата за нашу гілку, --- Хуго знизав плечима, але в голосі прозвучала напруга, ретельно замаскована під його звичайну незворушність. --- Або це взагалі не пов'язано з порталом, а просто пляж, на якому століттями хтось щось губив, а ми зовсім випадково вирішили покопати саме у вдалому місці.

--- Ти сам у це віриш?

--- Жодної секунди, --- чесно зізнався Хуго, обтрушуючи чергову знахідку --- маленький кулон, здається, у формі якогось символу, надто стертого від часу, щоб розібрати деталь. --- Занадто концентровано для випадковості. На сусідніх десяти метрах пляжу я спеціально перевірив --- нічого. Жодного ґудзика, жодної монетки. А тут, --- він обвів рукою перекопане коло радіусом метра півтора, --- прямо скарб.

Борут дістав дзеркальце і, підкоряючись невиразному імпульсу, спіймав ним слабке ранкове світло, направивши зайчик у розриту ямку --- туди, де пісок здавався трохи темнішим, трохи щільнішим, ніби спресованим чимось серйознішим за звичайну воду припливу.

--- Навіщо тобі взагалі дзеркало? --- поцікавився Хуго, спостерігаючи за маніпуляціями зі щирою цікавістю.

--- Не знаю точно, --- зізнався Борут. --- Інтуїція підказала взяти. У мене, знаєш, було відчуття, ніби прямий погляд на це місце бачить менше, ніж відбитий. Дурість, напевно.

--- У нашій поточній реальності дурість --- поняття відносне, --- зауважив Хуго філософськи, продовжуючи копати. --- Учора ми обговорювали, що портал реагує на нас як погодне явище. Сьогодні викопуємо скарб з піску дитячою лопаткою о шостій ранку. Я особисто готовий переглянути саме поняття адекватності.