Дзеркальний баг

Лєра відкинула телефон на диван і підвелася з підлоги. Нуарний попіл у її душі раптово спалахнув білим, очищуючим вогнем люті. Марков вирішив захистити своє его, виставивши її щирий біль і розбите життя як «прогрів року»? Він заблокував Артура і подумав, що перехопив увесь трафік? Погано вчив матчастину, батя.

Вона підійшла до дзеркала, швидко поправила смокінг і стерла зі щік залишки сліз. Пальці впевнено вбили повідомлення в дірект стрітрейсеру.

• Лєра: «Артуре, твій Porsche ще на ходу? Мені потрібен твій інтерфейс для однієї справи. Прямо зараз».
• Артур: «Для тебе — завжди в мережі, мала. Буду за п'ять хвилин».

Коли під вікнами знову почувся знайомий, низький рев німецького опозитного мотора, Лєра не поспішаючи спустилася у двір. Артур чекав її, прихилившись до крила матового Porsche 911. На його шиї під курткою красиво блищали срібні вовчі запонки — ідеальний тригер для мільйонної аудиторії.

Лєра підійшла впритул, дістала телефон і ввімкнула фронтальну камеру. Жодних фільтрів. Тільки яскраве київське сонце, матовий німецький кузов і двоє людей, які щойно злетіли з котушок.

— Ну що, народ, здарова, — заговорила Лєра, дивлячись прямо в об'єктив із тією самою фірмовою, нахабною посмішкою, яку Марков вважав своєю власністю. — Подивилася я тут ефір із ветклініки... Ну що сказати, батя вміє гарно говорити на камери, коли його притискає ревнощами. Кажеш, це був професійний піар, Ваню? Прогрів для розкрутки мого профілю?

Вона плавно перевела камеру на Артура, який зухвало підморгнув у кадр і недбало поправив комір куртки, демонструючи срібну вовчу голову на запонці.

— Артурчику, — солодко протягнула Лєра, заглядаючи стрітрейсеру в очі. — Розкажи нашому будапештському бізнесмену... Для тебе наша ніч на Набережній і побачення на даху ЦУМу теж були звичайним прогрівом? Чи це був реальний, чистий вечір із твого життя?

Артур низько, оксамитово засміявся, забираючи телефон з її рук і наближаючи камеру до себе.

— Ваню, який в біса піар? — знущально процідив Артур, дивлячись прямо в об'єктив. — Ти там у своєму вишневому Мерсі зовсім від швидкості перегрівся? Які гонорари? Лєра грає офлайн, і її код не продається за твої турецькі контракти. Поки ти там бігаєш із собачками по клініках і вигадуєш казки для підписоти, ми живемо цей момент на повну. Без цензури й без твоїх розкладів.

Лєра забрала смартфон назад, випрямила спину і виставила фінальний ультиматум, тегнувши офіційний профіль Маркова прямо по центру екрана.

— Це не піар, Марков. І ти це чудово знаєш, — вимовила вона крижаним, нуарним тоном, від якого у тисяч глядачів у коментарях перехопило подих. — Твій картковий будиночок згорів у реальному часі. Можеш скільки завгодно ховати свій ляпас за темними окулярами й розлученнями з Софією, але твій талісман тепер носять інші чоловіки. Ми не актори твого серіалу. Раунд закінчено, батя. Назад дороги дійсно немає.

Вона впевнено вимкнула камеру і закинула сторіз у мережу.

За п'ять хвилин вишневий Мерседес W123, який саме від'їжджав від ветеринарної клініки, різко затормозив посеред дороги, змушуючи машини позаду дико сигналити. Іван Марков дивився на екран телефона, і його обличчя ставало блідим від дикої, неконтрольованої люті. Червоний слід від її ляпасу на щоці знову запульсував.

Вона не просто спростувала його блеф. Вона виставила його брехуном перед усім Інстаграмом, обваливши його залізобетонний авторитет Баті. Його бомбило так, що пальці судомно стиснули ретро-кермо Мерседеса, а цуценя Баг на сусідньому сидінні злякано притиснуло вуха. Його переграли двічі за один день.