Крона мовчання - 30 хайку

1. 

Сосна серед снів —
незламна навіть тоді,
коли тиша вітру.

2.
Верба хилиться —
як ми, коли занадто
довго мовчали.

3.
Клен обіймає
осінь — ніби втрата вже
стала прийняттям.

4.
Дуб не забув
ні весну, ні війну — мов
дід спогадів.

5.
Тополі ростуть —
як діти, що не питають
дозволу жити.

6.
Липа на розі
спостерігає кохання —
і не втручається.

7.
Акація цвіте
в провулку, де ніхто
не говорить правду.

8.
Яблуня впала —
але її плід усе
ще світить в пам’яті.

9.
Груша мовчала —
і ми не дізнались про
її сумнів.

10.
Осика тремтить —
а ми назвали її
слабкою дарма.

11. 

Хвоя на снігу —
як ті, що пішли рано
і не простились.

12.
Береза біла —
мов лист любовного
забутого дня.

13.
Старий каштан —
ще пам’ятає дитячий
сміх у канікули.

14.
Гілля — як руки,
що тягнуться вгору, щоб
бути собою.

15.
Коріння глибше,
ніж наша біографія
і наші страхи.

16.
Сад за вікном
все ще говорить з тишею
мовби з тобою.

17.
Тінь дерева — шлях,
де ми не ступали, бо
боялись світла.

18.
Ліс і дорога —
я обираю знову
бути між ними.

19.
Стовбур у ранах —
і все ж він росте, як ми
після зради.

20.
Ніч і ялина —
мов мовчазна змова між
надією й сном.

21. 

Гілка зламалась —
я так само тріснув там,
де хотів рости.

22.
Листя кружляє —
це наша пам’ять, що вже
не має форми.

23.
Трояндове дерево
більше не цвіте, але
має коріння.

24.
Кора суха —
як слова, що забули
свою вагу.

25.
Пень мовчить в лісі —
той, хто знав життя і смерть,
але не сказав.

26.
Гілка і птах —
ті, що завжди шукають
одне в одному.

27.
Зелена дичка
росте там, де ніхто не
вірив у шанси.

28.
Сонце і гілля —
як зустріч тих, що не
сподівались ще.

29.
Під корою — тінь
всіх рішень, що ми хотіли
та не сказали.

30.
Дерево мовить
до мене — і я слухаю
своє мовчання.