Сторінки, що дихають

I. Дотик першої сторінки

- Новий запах слів —
і сторінка розгорта
моє мовчання.
- Книга і вітер —
я тримаю дві історії
в одній долоні.
- Бібліотека —
шепочуть корінці в тьмі
ніжні обітниці.
- Пил на палітурці —
стара любов спить там, де
все ще називають.
- Тисячі імен —
а я шукаю тільки
себе у тексті.

II. Читання в тиші

- Світло падає
на рядок, де ти мовчиш —
і я розумію.
- Голос у тіні —
старий роман каже те,
чого ніхто не зміг.
- Паперовий світ —
я гублюсь у ньому знов
без жодного жалю.
- Книга відкрита —
між словами хтось диха
і чекає нас.
- Вечір і сторінка —
я пірнаю в абзац мов
у теплу воду.

III. Письменник і його жертви

- Автор мовчить —
а герої кричать в сні
про свою долю.
- Ніби сам Бог
вигадує біль, і ми
лише його штрихи.
- В кожному з героїв —
трохи мене, і трохи
того, ким не став.
- Перо і сльоза —
так народжуються ті,
кого вже нема.
- Рядки чорніють —
його вина — не в словах,
а в правді між ними.

IV. Книга як притулок

- Під дощем — абзац,
який пригрів мої сни
в мокрих кишенях.
- Я втік сюди — в текст,
щоб реальність не знайшла
мій слабкий подих.
- На нічному ліжку
— фраза «не бійся» світить
поряд з лампою.
- Папір — як шкіра,
що пам’ятає кожну
сльозу мов любов.
- Сторінки шарудять —
мовби хтось говорить:
«я тебе знаю».

V. Спогади на полицях

- Тут ми жили — в книзі,
що пахне яблуком, сном
і ледь помилкою.
- В закладці — знімок.
Двоє сміються мовби
ще не пішли.
- Книга впала — з нею
впали і дні, що були
надто важливі.
- Я шукаю сцену,
де вона сміялась ще
до останньої дії.
- Обкладинка скаже —
«це вже було», а я ще
там, де ще ні.

VI. Пошук сенсу

- Філософ мовчить
на сторінці, а я —
вчитуюсь в тишу.
- В кожному абзаці —
запитання, що не має
ніякої межі.
- «Чому?» — питає
герой. Я не знаю теж.
І ми з’єднались.
- В слові «бути» —
що, як там насправді ти
і я — як глина?
- Книга не вчить —
вона лиш показує
те, чого ми боїмось.

VII. Література як втеча

- Я рятуюсь в ній —
від шуму, від себе, від
того, що реальне.
- Книги — це двері,
що відкривають світи
без стін і ключів.
- Я мандрував там,
де пірати ще живі —
і ти була поруч.
- Один погляд — в текст,
і я вже не тут, а там,
де ще можна жити.
- Під ковдрою ніч —
а герої борються
за моє завтра.

VIII. Стосунки між нами і книгами

- Я її читаю,
а вона змінює мій
спосіб мовчання.
- Ти згадала фразу,
і я закохався знов
в абзац мов пристрасть.
- Ми сперечались
про героя — а він би
нас зрозумів.
- Твоя закладка
в моїй книзі — як поцілунок
в місці, де болить.
- Разом ми — як ті
сторінки, що не діляться
і не перегортають.
IX. Фінал історії- Останній рядок —
і серце стискається
мовби втрачає.
- Герой помирає —
і я лишився з ним там,
де небо без світла.
- Книга закрилась.
Але історія живе
у моїх плечах.
- Після кінця — тиша,
що говорить про життя
краще, ніж слова.
- Я прочитав все.
Але сам не завершивсь —
бо живу у ній.

X. Вічне повернення

- Я беру з полиці
ту ж саму — і знову я
там, де щастя.
- Історія знов
повернулась — як сон, що
проситься бути.
- Вже не той я — але
в тій же книзі щось нове
дивиться в душу.
- Сторінка знайома —
а біль — як вперше. Це теж
магія слів.
- Книга — не кінець.
Це початок тіней, що
зберегли нас.