Коло днів - коло душі

Весна — Пробудження

1. Квітень приходить —
   в очах немов знову є
   причина світитись.
2. Зелені паростки —
   ти кажеш «я є», і світ
   мовби відповів.
3. Перша хода — сніг
   зникає під п’ятами
   дитини в парку.
4. Гілка схиляється —
   з неї капає віра
   в нове сьогодення.
5. Тільки ти й вітер,
   що несе запах бузку —
   це теж любов.
6. Птах повернувся —
   на моє вікно сів звук
   давніх обіцянок.
7. Бруд і світанок —
   тіло просить рухатись
   усупереч всьому.
8. Старий календар
   зникає між нот весни —
   я починаюсь.
9. Грім над квітами —
   я згадую першу ніч
   зі смаком дощу.
10. Життя — мов ріка,
    що повільно розливає
    тепло на траву.

Літо — Спалах і Рух

1. Тіло у світлі —
   немає таємниць між
   тобою і днем.
2. Сміх під деревом —
   всі ми були такими,
   раніше, давно.
3. Поле без межі —
   я біг, доки серце не
   обігнало час.
4. У поцілунку
   солоне — не від сліз,
   а від моря.
5. День без кінця — ми
   під сонцем шепочемо
   імена без страху.
6. Спека говорить
   про те, що справжнє завжди
   у тиші тіла.
7. Зникають речі —
   тільки сліди на піску
   і голос в мені.
8. Літо не питає,
   чи ми готові жити —
   воно просто йде.
9. Пелюстка липи —
   така жовта, як мої
   вірші про тебе.
10. На каруселі —
    дитинство сміється йде
    колом серця мого.

1. Осінь — Осмислення і Втрата
   1. Листя шепоче —
      якщо мовчиш, все стає
      надто важливим.
   2. Сад опадає —
      ми тримаємось руками
      за зникле тепло.
   3. Хтось промовив «ні» —
      і кольори стали, мов
      останнє кіно.
   4. Сірий підбор — звук
      твоїх кроків після всіх
      моїх вибачень.
   5. Яблуко в траві —
      хтось залишив частину
      свого бажання.
   6. Сімейна вечеря —
      мов тост за те, чого вже
      немає між нами.
   7. Під стіною дім —
      ти спиш, а дощ просить вхід
      до моїх думок.
   8. Лист в конверті —
      осінь не прочитала
      те, що я писав.
   9. У парку старий
      жінці читає рядки —
      падають листки.
   10. Я відпускаю
       не лише листя — усе,
       що було «назавжди».

1. 1. Зима — Тиша і Примирення
      1. Скрип під ногами —
         хто ще говорить щось, крім
         снігу і вітру?
      2. Я не боюсь сну —
         у білому є правда
         й трохи милості.
      3. Місяць і лід —
         дві половини серця
         на вікні ночі.
      4. Невимовне «так»
         живе між ковдрою і
         теплом в очах.
      5. Тінь на снігу —
         я шукав значення там,
         де вже нема нас.
      6. Печиво і чай —
         а в кімнаті пахне тим,
         чого ми хотіли.
      7. Сиве волосся —
         як інею відлуння
         тієї весни.
      8. Тиша між нами —
         не від розлуки, а від
         розуміння.
      9. У записнику
         малюнок ялинки — ще
         вірю в просте.
      10. Імен немає,
          але світло в руках є —
          і вистачає.

1. Відродження — Поза Порами
   1. Мить не в календарі —
      я насправді дихаю
      вперше — без страху.
   2. Все, що боліло —
      тепер стало опорою
      для нових слів.
   3. Годинник мовчить —
      бо час не потрібен там,
      де ти є тепер.
   4. Ріка не пита —
      йде собі, як і ти — крізь
      усе, що було.
   5. На моїй долоні —
      ні сніг, ні пил, а просто
      спокій без межі.
   6. Світ не завершив —
      а я думав: це кінець.
      Виявивсь початок.
   7. Квітка без імен —
      я називаю її
      тим, що відчуваю.
   8. Голос у сні — ти
      щось сказала мені: «будь» —
      і я знову є.
   9. Відбитки мить —
      ти був частиною мене,
      а не сюжетом.
   10. Пелюстки душі —
       я збираю по одній,
       з усіх пір року.