Хто вона?

Ранки бувають такими прекрасними, особливо коли ти закоханий.... Назар вийшов зі своєї квартири й чекає поки вийде Сергій.

- Слухай, у тебе така чудова квартира, — поправляючись на ходу каже Сергій, — можна я до тебе переїду на деякий час?

- Я тебе люблю, але не настільки, двоє чоловіків за тридцять які проживають разом — це дивно... коротше Сірий залишмось друзями. - віджартовується Назар викликавши ліфт.

Коли нарешті ліфт відчиняє свої двері повисає незручна мить мовчання, Іван дивлячись на обох чоловіків трохи здивовано і роздратовано вітається з братом ігноруючи Назара й вилітає з ліфта та біжить сходами.

- Що це з ним, — запитує Сергій, — він зазвичай такий товариський, жартувати любить, ввічливий. - нахвалює його брат.

- Та хамло він саме настояще. - не погоджується з ним Назар, — Самозакохане хамло.

- Ну чому ти так зразу, тобі треба з ним краще познайомитись, він хороший, — все ж таки наполягає на своєму Сергій.

Внизу на стоянці Іван відчинив машину й вирішив, що піджак зовсім зайвий сьогодні, адже з самого ранку пече сонце.

- Івашко, ти ж любиш свого брата? - вискочивши Іванові на спину радісно запитує Сергій.

- Фу, — махає Іван руками відчуваючи сильний запах перегару від старшого брата, — Скільки ж це треба було випити...? злізь дурню з мене, що це за звичка така на людей вистрибувати.

- Заздриш? - єхидно посміхнувся Сергій.

- Було б чому...

Назар вже підійшов до своєї машини й націлив на неї ключ коли Сергій вигукнув.

- Назаре, ходи сюди малий нас сьогодні відвезе.

- Ей стоп, я на таке не підписувався. Де твоя машина? А ще краще їдьте он на його, — тикнув пальцем в сторону Навареного автомобіля.

- Ну я вчора пив, моя машина не тут... і

- Я не хочу його підвозити, — крізь зуби сказав Іван, — Він мені не подобається.

- Назаре, — голосно покликав Сергій друга, — А ти йому не до вподоби, якщо він тобі не подобається то пішли ловити таксі ти теж пив вчора.

- Та ні будем гроші економити, — серйозним тоном повідомив Назар, — ти ж знаєш таксисти деруть втридорога. Івашко поїхали! - Й обоє чоловіків дружно почали сідати в авто...

- А коли ми перейшли на ти? - роздратовано запитав Іван, — Я вам не Івашко!!

- Дивись ти його брат, — вказав він на Сергія, — Серий — мій друг, — знову вказав руками на зв'язок, — значить ти і мені братик. - радісно повідомив Назар і сів в авто.

Іван важко видихнув і теж почав сідати в машину, ранок був кошмарним, чи може бути гірше?... так... адже по переду дорога з цими обома ...

Дорога була не такою вже й далекою, проте ранкові затори давались в знаки й дорога ставала в рази довшою, тому Сергій вже через декілька хвилин мирно посапував на зручному сидінні.

- Як так ви ж були разом, в нього похмілля, а ви як огірок. - раптом неочікувано для самого себе Іван почав розмову з ворогом.

- Тебе щось не влаштовує?

- Так, адже ви мені не брат, тому давайте повернемо наші відносини на інший рівень!

- Мені теж треба поспати, — ігноруючи хлопця сказав Назар, — і я вчора трохи погарячкував... вибач...

- І хто ж я тепер..

- Вузьколобий баран.

- Ей — вигукнув він, проте обоє чоловіків вже спали.

...

- Володя ходи снідати! - прозвучало трохи занадто зверхньо. - Анничко, донечко ходи снідати, — більш ласкавим тоном покликала дуже доглянута жінка середнього віку своїх рідних.

- Добрий ранок мам, що ви вже знову з татом не поділили? - сонно потягуючись запитала Аня. - Знову з самого ранку сваритесь.

- От виходь Аню за Ваню заміж і я одразу розлучусь з твоїм татом й буду жити з вами... - Повідомила про свої грандіозні плани жінка.

- Мам, при чому тут це, хочеш розлучення то, будь ласка, навіщо мене вплутувати, тим більше про одруження з Ванею й мови немає. - спокійно відповіла жінка.

- А ти запроси його на обід чи вечерю до нас, я все владнаю... - не здаючись сказала жінка.

- Маа, — протяжно й закотивши очі сказала дівчина, — Я не збираюсь виходити за нього заміж.. я хочу щоб було кохання...

- Доню так ти його любиш! - аж плеснула в долоні мама.

- Я так, а він ні... й взагалі закриємо цю тему.

- Правильно Аня, закриємо, але Івана запроси до нас якось, я б теж не відмовився з ним поговорити, тим паче твоя мати тут права, ваш союз був би дуже успішним й для компанії й для життя, ви давно знайомі і успішні що ще треба для щастя? - діловито розставив все по поличках чоловік.

- Що ще треба? Знаєш як прекрасно вийти заміж за чоловіка який тебе любить... сім'я буде міцнішою і взагалі вже б онуків няньчити.... - трохи занадто розмріялась жінка.

- Ань ти її не слухай, такі жінки як твоя мати, вони призначенні тільки для того, щоб бути в дома, доглядати за собою та дітьми, а тебе моя люба чикає велике майбутнє, ти амбіційна талановита, а любов це не головне... - сказав чоловік

- Головне! - заперечила жінка.

- Та досить вам! - вигукнула Аня в якої зовсім пропав апетит, — От ти мамо вийшла за тата тому що він ...

- Добивався мене як божевільний, — з мрійливою посмішкою поринувши у спогади сказала жінка.

- А зараз ти дуже щаслива? - запитала дівчина.

- Ань, любов переоцінюють, от навіть той Ваня... добившись від нього взаємності він стане тобі не цікавий так завжди в житті, а так у вас буде угода, шлюбний контракт.

Аня тихо піднялась за столу й взявши свою велику чашку з ранковою кавою вийшла з кімнати де батьки продовжували з'ясовувати стосунки та доводити кожен свою правоту, вийшовши на балкончик вона сповзла по стіні зовсім не приховуючи своїх сліз.., адже обох не цікавило, що відчуває вона.. Тато хотів укріпити зв'язки, а мама покрасуватись перед подружками її весіллям...

Останнім часом дівчина вже сама не знала чого вона хоче від того життя. Раніше вона хотіла довести татові й Іванові, що чогось варта, тато тішився її успіхами рівно день.. на інший же знову пиляв її й змушував вдосконалюватись, а Іван навіть не помітив... йому завжди було байдуже до неї... чи хоче вона прожити все життя з людиною якій байдуже? Все частіше в її голові виникало таке питання. Вперше її запитав про це Олег.

Якось вони сиділи в невеликому кафе й розмовляли про те і се і раптом таке питання. Дівчина навіть образилась... проте з того дня вона поселилась в її серці...От Олег зовсім інша справа, він готовий пилинки здувати з неї, завжди турбується, постійно кличе кудись розвіятись, то книжку цікаву принесе то фільм, а ще есемесне якимось прикольним віршиком з ранку настрій підіймається. Завищав телефон й дівчина точно знала, що це знову повідомлення від Олега, цікаво, а що цього разу?

"Мій друже! Якщо сонце сьогодні не встало, значить сонце сьогодні ти! Підіймайся і світи.".