Повороти долі

Ваня сидить з Анею в модній кафешці "Ламор", що не подалік від їхньої роботи. Вані нудно, бо Аня йому не подобається. Так, вона красуня і чоловіки завжди обертаються на його колегу, вона брюнетка середнього зросту, яка завжди на шпильках з досить точеною фігурою, яку вона регулярно точить в дорогому спортзалі, карі очі завжди нафарбовані, трохи схожа на ляльку, але не занадто. Анна дочка крутого дядька, а точніше фінансового директора мережі престижних медичних клінік в одній з яких і працюють наші герої на досить престижних посадах з чималою заробітною платою. Це був би ідеально вигідний союз для обох молодих та перспективних нейрохірургів. Але Ваня такого не хоче на відміну від Ані.

Так вона розумна і гарна, талановитий лікар, без замашок "мажорських леді", але не лежить у нього до неї душа, хоча йому вже 30, але він ще вірить у кохання і все таке..., або боїться відповідальності, та й взагалі Анька йому, як сестра, він її знає років 10, а може й більше.... точно більше. Коли вони познайомились, Аня носила ще шкільну форму і не мала ні яких привабливих форм, не те що зараз, ще й з прищами вся така "татова донечка" вчилась на відмінно уроків не прогулювала. А він вже був студентом НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ і не просто студентом, а кращим.

Ваня завжди та у всьому був кращим, ще з дитячого садка. Він теж був "тепленьким" хлопчиком, його батько був великим босом, а мама красивою жінкою та турботливою мамою. Ваня з дитинства прагнув вразити батька своїми талантами та досягненнями. В нього було все, і круті машинки на радіо управлінні про які його ровесники навіть не чули й різні смаколики та техніка крута. Тай сьогодні у нього все в шоколаді чорний Land Rover, двохрівнева квартира в хорошому районі Столиці, брендовий одяг, дорогий годинник, тільки елітні напої, тільки найкращі острови для відпочинку тільки найкрасивіші дівчата... Все найкраще, але на душі пусто, більше немає амбіцій, він багато де був, багато, що бачив, але в ньому ще горить бажання до роботи, йому дійсно подобається оперувати. Йому подобаються щасливі та звичайно вдячні пацієнти, він відчуває себе могутнім чарівником якому до снаги вершити долі людей. О трохи за пафосно, але саме так думає Ваня, а ще він красень, і як про це я забула вас сповістити?..
Аня розглядає інтер'єр трохи спантеличена і чомусь нервує. Ваня цього не помічає, йому байдуже, як завжди, чого вона очікує від самозакоханого метросексуала? Вона підводиться і йде припудрити носика.

- Вань ти мені давно подобаєшся, каже вона своєму відображенню в дзеркалі, й фарбує губки яскравою помадою, що безумовно пасує їй. - Ні не те...- продовжує репетицію дівчина. - Вань я стежила за твоїми успіхами, ААА... знову не те, як же розтопити його серце?- знову говорить з дзеркалом Аня. - Треба бути простішою, Ваня ти мій!- посміхнувшись своєму відображенню каже дівчина й опирається на раковину, яка з тріском летить на підлогу й розлітається на друзки.

Коли дівчина повертається з вбиральні, хлопець вже завершив свою трапезу.

- Не міг мене почекати? - з легким обуренням запитує вона.

- Прибережи ці штучки для свого хлопця. - спокійно відповідає Ваня.

- В мене пропав апетит. Й взагалі чому ми сюди приперлись? В місті повно нормальних ресторанів. - загадково каже дівчина.

- Тому що ця кафешка близько нашої роботи й тут смачно готують, не те що в твоїх ресторанах, а про ціни взагалі мовчу.

- Ти купуєш носки за триста гривень, а на їжі економиш? - Аня з подивом подивилась на хлопця.

- Я тобі завжди говорив, що родзинка в інтер'єрі — матеріали, а мода в носках,- дуже серйозним тоном заявив Ваня.- налітай, — підсунув тарілку блищи до дівчини.

- Я ж казала, що вже не хочу, — трішки капризним тоном сказала Аня.

- Ну тоді пішли... мені на роботу треба.- спокійно сказав він й підвівся.

- Я хотіла тобі дещо сказати.

- Слухаю, — знову сівши сказав Ваня.

- Бути з тобою чесною, собі дороще — тільки факти..- розпочала вона.

- Жінко, — трохи грубим голосом прозвучало десь коло неї, а на столі з'явився шматок злощасної раковини.

Обоє молодих людей здригнулись від цього дійства. Ваня з подивом дивився то на жінку то на Аню. Дівчина ж взагалі була шоковано чи то від тої раковини, чи через те, що її молоду й гарну назвали жінкою.

- Це ви мені? - шоковано запитала дівчина.

- А я дивлюсь на когось іншого? - саркастично відповіла жінка. - Прямо на вас жіночко.

- Я ще молода, в вас проблеми з зором. - невпевнено почала дівчина.

Ваня сидів й тихо посміювався кулак допоки не почув того, через що аж повітрям захлиснувся.

- Молода? Я думала ви чоловік й дружина. - спокійно сказала жінка.

- Напевно ми гарно разом виглядаємо, — посміхаючись сказала до Вані дівчина.

Така рада аж дратує, Ваня закрив очі рукою, ну все ж таки наче б то розумна дівчина, а поводиться як школярка. ой сором то який....

- Навпаки, — заявляє жінка. - По ньому ж зразу видно, плював він на тебе з високого горба, на коханих дивляться по іншому.

- А ми майстер псувати настрій.- Заявила Аня.

- Та це ти мій настрій зіпсувала, це ж треба, з виду таке культурне, а так зіпсувала мою раковину, ти що на неї вилазила чи що?- вже трохи заголосно сказала жінка, чим привернула увагу всіх присутніх.

- Я заплачу,- засоромлено сказала дівчина та почала шукати гроші в своїй фірмовій сумочці.

- А хто каже про гроші? Виховані люди для початку вибачаються.

- Вибачте, але це не повністю моя провина, раковина була погано закріплена й взагалі..

Містер ідеал, або просто Ваня — любитель всього ідеального особливо своєї репутації в цей момент взагалі пожалкував про ідеї запросити стару подругу в кафешку, це ж була його улюблена. тепер він не зможе сюди приходити... Він тихенько підвівся й зробив декілька кроків в напрямку виходу.

- Ей Вань, ти що книжок не читаєш чи фільмів не дивишся? Ти повинен заступитися! Мене ж тут ображають, — цілковито серйозно заявила Аня.

- Ага, ще може заплатити за ту нещасну раковину, — крізь зуби запитав хлопець.

Раптом жінка вхопилась за голову, й повалилась на підлогу. Аня стояла не рухалась, а Ваня підбіг щоб надати їй допомогу, за декілька хвилин жінка вже їхала в швидкій допомозі в лікарню, адже вона була зовсім близько.

....

Сидяче в ординаторській й переглядаючи результати МРТ з Настя запитує.

- Що бачите?

- Це пухлина мозку,- не впевнено заявляє один.

- Впевнений? - холодно перепитує дівчина.- Так це пухлина, але будь впевненіший.

- Субдуральная гематома головного мозку,- заявляє впевнено інший.

- Впевнений? - перепитує дівчина.

- Ага.

- Ага, значить ти не впевнений в тому що вірно, а ти впевнений в тому що не вірно... славно, славно.- скептично сказала дівчина. - Ти що зовсім нічого не тямиш? Ти вже тут скільки?

- Чотири роки.- відповідає хлопець.

- Чотири роки й досі не можеш відрізнити субдуральну від епідуральної..?- розчаровано запитує дівчина.- перед інтерном не соромно? Готуємось до термінової операції.

- Це не можливо. Нам потрібен дозвіл чергового лікаря.

- Якщо запізнимось - пацієнт помре.

- В нашій лікарні є свої закони, мені потім влетить.

- І через це ти готовий знехтувати життям пацієнта?- запитала дівчина.

- Та не тільки ж мені влетить, а й вам Анастасія Миколаївна.

- Ти за мене не турбуйся. Готуй операційну.
Вона підвелась й вийшла залишивши лікаря й інтерна на одинці.

- В неї навіть сьогодні зміни немає, чого розкомандувалась.- ображено сказав лікар.

- Ага,- погодився інтерн Вася.

- Йша би до дому, звідки в неї стільки енергії? Бачив як вона охоронців розкинула?

- То операційну готувати будем? - запитав веселий інтерн.

- Якщо приготую помру від руки містера ідеала, а якщо не приготую то мене прикінчить Анастасія Миколаївна, треба її кличку дати, отже якщо я хочу жити зараз то побігли готувати операційну.

....

В операційній №1 вже розпочалась операція, мед персонал трохи напружений, новий хірург двадцять хвилин назад побила декількох амбалів, а зараз спокійно заходить уся в спеціальному одязі з пов'язкою на обличчі й рукавичками на руках, впевнено крокує до операційного столу.

- Я ним займусь, - каже вона персоналу, який метушиться навколо.

- Такі речі маю робити я, — невпевнено заявляє одна медсестра.

- Дай, — твердо каже Анастасія Миколаївна й всі навколо підкоряються її залізному тону.

Беручи в руки скальпель, в її голові є чіткий план дій. Вона впевнено робить перший надріз, знімає скальп, свердлить череп, промиває рану, відсмоктує спеціальним приладом кров... і все це за лічені хвилини. Персонал в захваті, адже такого хірурга можна зрозуміти по погляду й вони справді розуміють.

- Ви так швидко все робите, — захоплено каже хтось.

- Попрошу без емоцій, — холодно каже вона, приховуючи за пов'язкою чарівну посмішку.

ЇЇ погляд зосереджено на роботі, вона не відволікається на дрібниці невже її чикає успіх?

Успіх приносить багато вигоди, люди дивляться на тебе по іншому. Досягнувши успіху Настя зрозуміла, що успіх солодкий тільки тоді коли його є з ким ділити. Вона втратила єдиного члена сім'ї, й бажання створювати власну, тому замість житла в неї був крутий автомобіль. Проте є речі які навіть втративши не можеш забути...

Їдучи в швидкій, Ваня трохи зневажливо подивився на Аню й сказав.

- Не можу повірити, тобі не соромно? Як тільки ти скальпель в руках тримаєш?

- Ну що ж ти отримав на мене компромат, подобається гратись з чужими шрамами?- раптом пішла в атаку сама Аня.

- Шрамами?- здивовано подивився на Аню хлопець з цікавістю.

- В школі я ледь не загинула, одна хуліганка, мене побила й підпалила в закинутому приміщені. З того часу в мене травма, навіть шрам залишився, — почала задирати спідницю дівчина, але опам'ятавшись, додала,- вже майже непомітний. Ця жінка впала й налякала мене, я не можу калічити людей.

- В такої життєрадісної дівчини було таке минуле?- трохи спантеличено сказав Ваня.

- Ти перший кому я це розповідаю,- фліртуючи сказала Аня.

- В наші дні дівчата грають без правил...а ти не спровокувала ту дівчину? - задумано запитався Ваня.

- Я?- з подивом перепитала дівчина. - Я боролась за справедливість, й взагалі думаю вона вже сиділа разів зо два, а може й більше... - стояла на своєму Аня.

В приймальному відділені жінку з кафешки вже зустрічали лікарі й медсестри.

- Є вільні операційні? - запитав в одного з молодих лікарів Ваня він же Містер ідеал, він же Іван Мартинович — хірург вищої категорії.

- Є друга, — похапцем відповів лікар.

- А хто в першій?

- Там зараз новий хірург оперує. Екстрагувальна кровотеча.

- Чому я нічого не знаю? це важка операція! Я сьогодні черговий. Всі оперативні втручання мої!- обурено заявив хірург.

- Я знаю, - почав виправдовуватись чоловічок низького зросту, що займав якусь посаду виконуючи доручення вище стоячих. - Я їй про це декілька разів сказав, про те вона мене не слухала.

- Треба було подзвонити. В тебе що айфон заглючив?- сердячись сказав Ваня.- Відповідальність на тобі.- вже пробігаючи додав він.

- От не розумію я тебе Петре, ти ж знаєш, що в нашій лікарні в нього найважчий характер не можеш підлаштуватись?.

- Анно Володимирівно. ви просто не ще не знайомі з нашою новенькою, то ще той "сюрприз інфаркт". - сказав Петро.

- А може бути гірше нього? - з подивом запитала дівчина.

- Я в передчутті крові... Двом сонцям на небі не бути, - сказав хлопець й побіг за Іваном Мартиновичем.

Аня знову залишилась і без кавалера й без відповідей. Ще якусь мить постоявши на вулиці вона вирішила зустрітись зі своїм найвірнішим другом ще з студентських років Олегом. Він завжди пас задніх, проте був хорошою людиною й завжди підтримував й розумів дівчину. Йому було двадцять вісім років, середній на зріст й взагалі у всьому середній, а великі окуляри взагалі робили з нього якогось ботаніка, поки Аня йшла лабіринтами коридорів все думала, а як вони взагалі подружились.

- Ти бачив цю нову хірургічку? - замість привітань випалила вона зайшовши в кабінет до Олега.- кажуть вона амбалів побила на прийомі — правда?

- Угу, — роздивляючись якісь папери сказав хлопець. - Чув вона просто "ОГОНЬ" тиж тиж пах і все всі на землі.

- Як це я не помітила таку цікаву особистість? В нашому інституті таких не було.

- Ну ти весь світ нашим інститутом не міряй мала.- сміючись сказав Олег.

- Треба з нею потоваришувати, - нехай мене охороняє подумала дівчина.

- Ти думаєш, що настільки гарна що тебе треба охороняти? - нарешті відірвавши погляд від паперів й перевівши його на дівчину запитав Олег.

- Ей, — тупнувши ногою сказала Аня. - Ти мені друг чи хто..

- Та друг друг... я нищий по соціальній драбині тому можу бути лише другом. І взагалі чого припхалась, я думав в тебе побачення й ти зізнаєшся нарешті тому телепню в кохані.

- Я не змогла, — важко видихнувши сказала Аня,- й взагалі він на позачерговій операції.

- Не роби так, Ваню не втягнеш у відносини хитрістю, такі як він все роблять самі. Не зізнавайся в почуттях першою, змусь його,- знову повчав дівчину Олег. Як вона не зрозуміє що тому Вані вона як п'яте колесо...

- Я люблю бути головною всюди на роботі і в відносинах теж. - задерши підборіддя й поправивши доглянуте волосся сказала дівчина.

- Зараз не найкращий час це точно, Ванька злий як пес на новеньку бо вона його проігнорувала його величність. Думаю, після операцій буде бійка, або скандал.

- Я би хотіла з нею дружити, але це поганий початок, - трохи задуматися Аня.

- Відтепер все буде погано. Вам треба буде конкурувати за місце в штаті. - розважливо сказав хлопець.

- Ой, я тебе прошу який вона мені конкурент... так.. - самовпевнено сказала вона.

- Ну в неї класне резюме, практика в Європі, гарні рекомендації й її найняв бос. - показуючи до верху пальцем відповів хлопець.