Глава друга. Точки запуску немає 2.5. Захищений канал

Радіорубка містилася в нижній частині адміністративної будівлі, за двома важкими дверима. Тут майже не було вікон, а стіни вкривали темні звукопоглинальні панелі.

Усередині пахло нагрітою ізоляцією, пилом і машинним мастилом.

За столами сиділи троє операторів. Один стежив за рівнем сигналу, другий записував уривки повідомлень, третій повільно повертав регулятор, намагаючись утримати частоту.

Стів стояв біля центральної консолі.

— Пане підполковнику. Короткий рапорт передали. Схеми й решту матеріалів надсилаємо частинами.

— З ким зв’язок?

— Поки з оперативним центром.

Старший зв’язківець зняв один навушник.

— Штаб підтвердив отримання повідомлення. Начальницю штабу намагаються викликати на захищену лінію, але сигнал постійно зривається. Нічого не обіцяю.

— Продовжуйте.

Мені подали гарнітуру.

Спочатку я чув лише тріск. Потім крізь шум пробився чоловічий голос.

— Острівний пост, підтвердьте код з’єднання.

Я назвав код.

— Підтверджено. Залишайтеся на лінії.

Сигнал зник.

Минуло майже п’ять хвилин.

Оператори мовчки працювали. Стів переглядав копію короткого рапорту, ніби шукав у ній пропущене слово.

Нарешті в навушниках почувся інший голос.

Жіночий. Рівний і холодний.

— Підполковник Вайс?

— На зв’язку.

— Полковниця Марта Реннер, начальниця штабу сектора. Ваш первинний рапорт переді мною. Доповідайте особисто, без припущень. Лише підтверджені факти.

Я почав із часу.

О 21:48 радіолокаційна станція зафіксувала невстановлену повітряну ціль. На попередньому циклі огляду її не було. На наступному вона вже перебувала над затокою.

Розрахункова швидкість — близько дев’ятисот кілометрів на годину.

Напрямок — від материкового боку до центральної частини острова.

Після цього стався вибух на верхньому схилі.

Станція припинила роботу.

У селищі пошкоджено будівлі, є легко поранені, загиблих немає.

На місці удару виявлено воронку, нові тріщини й тепле повітря з можливої підземної порожнини.

Уламків невідомого об’єкта не знайдено.

Полковниця не перебивала.

Коли я закінчив, у гарнітурі кілька секунд залишався лише шум.

— Ви впевнені щодо материкового напрямку? — запитала вона.

— Так.

— Щодо точки запуску?

— Вона не встановлена. Ми бачимо лише завершальну частину траєкторії.

— Морські або повітряні носії у вашому секторі?

— Не зафіксовані.

— Візуальні свідчення?

— Кілька військових і цивільних описують об’єкт як ракету з вогняним слідом.

— Речові докази?

— Немає.

— Радіолокаційні записи збережені?

— Частково. Передаємо їх разом зі схемами й журналами станції.

— Добре.

Я почув, як на тому боці перегорнули папір.

— Підполковнику, жодного санкціонованого навчального або випробувального пуску з материкової території сьогодні не проводили. Це я можу підтвердити.

— Аварійні або несанкціоновані?

— Повна перевірка триває. Частини подають звіти про стан обладнання й боєкомплекту. Флот також перевіряє прилеглі райони. Остаточну відповідь отримаєте вранці.

— Отже, штаб не знає про жоден пуск, який міг би пояснити наш об’єкт.

— Саме так.

— Перемир’я?

— З боку противника порушень не зафіксовано. Інші спостережні пости не повідомляли про ракети, літаки або артилерійську активність.

Я стиснув край столу.

— Це потрібно повідомити місцевим.

— Повідомте, що підтверджень поновлення бойових дій немає. Не більше.

— Вони бачили об’єкт.

— Свідчення збережіть без змін. Але до появи речових доказів у службових документах використовуватимете формулювання «невстановлена повітряна ціль».

— Ви забороняєте називати її ракетою?

— Я забороняю робити висновок, якого не підтверджують уламки, записи запуску або інші перевірені дані.

Її голос не став голоснішим.

Від цього наказ прозвучав лише твердіше.

— Перемир’я тримається менше двох тижнів, — продовжила Реннер. — Неперевірене повідомлення про ракетний удар із материкового напрямку може бути витлумачене як аварійний пуск, внутрішня провокація або початок нової операції. Такі слова не повинні вийти у відкритий ефір раніше за факти.

— Зрозумів.

— Первинні свідчення не редагувати. Місце удару ізолювати. Усі матеріали передавати лише захищеними каналами.

— Прийняв.

— Тепер щодо вашого запиту на спеціалістів. Кого саме ви потребуєте?

— Геолога або геофізика для оцінки схилу, нових тріщин і можливої підземної порожнини. Фахівців із радіолокаційного обладнання. Також прилади для аналізу ґрунту, електромагнітних перешкод і стану породи.

— У рапорті згаданий дзвін із тріщини.

— Його чули кілька військових. Причина невідома.

— Запис є?

— Спробуємо зробити вранці.

— Усередину хтось входив?

— Ні. Схил нестабільний, прохід вузький.

— І не входитиме до прибуття фахівців.

— Так, пані полковнице.

— До світанку сформуємо спеціальну дослідницьку групу. Геолог, технічні спеціалісти й необхідне обладнання. Відправимо її першим доступним транспортом, щойно дозволять погодні та морські умови.

— Коли чекати?

— Точний час повідомимо під час ранкового сеансу. Не розраховуйте, що вони з’являться миттєво. Ви на віддаленому острові, підполковнику.

— Я пам’ятаю.

— До їхнього прибуття продовжуйте лише зовнішнє дослідження. Нічого не переміщуйте без потреби. Усі нові знахідки фотографувати, маркувати й заносити до журналу.

— Прийняв.

У навушниках знову посилився тріск.

— Ще одне, Вайсе.

— Слухаю.

— За наявними в нас даними, жодного дозволеного пуску з материка не було.

Я подивився на Стіва.

Він чув лише мою частину розмови, але за виразом обличчя вже зрозумів відповідь.