Взимку кохають тихо...

ЗИМА

І руки розтискаються, щоб дихалось вільніше
Образи забуваються, бо стомлена душа.
І як це називається? Так тяжко й слів нема,
І плоть не зігрівається… Зима. Прийшла зима.

І холод не минається, і не стає тепліше
Дитинство пригадалося – веселощі й свята.
І як то називалося? Не повернеться більше,
І пам'ять розридалася… Зима. Тепер зима.

І в «сніжки» тоді гралися й на саночках каталися,
Раділи і сміялися – найкраща то пора.
І що ж тепер лишилося? Лиш зморшки й сивина,
І в гості попросилася… Зима. Одна зима.

03.12.2018р. Ш. Д.

Шайна Даймонд

Подобається

#714 в Різне
#88 в Поезія

У тексті є: зимова атмосфера, самотнє серце, спогади минулого

Відредаговано: 08.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись