Корнієнко не стримав люті й відштовхнув Марка від себе так, що той гепнувся об стіну. У цей момент матір вистрілила в бік Ліни. Куля врізалася в стіну за двадцять сантиметрів від її голови.
— Не ризикуй її життям! Адже ти її кохаєш. Я як матір це бачу, — вона обвела сина холодним поглядом.
— Краще б ви мене тоді вбили, — прогарчав Макс.
— Не починай. Навіщо все ускладнювати?
— Коли вимагала гроші за мене, теж казала батьку: «Навіщо все ускладнювати»?
— Твій батько міг собі це дозволити.
Корнієнко кивнув. Ніби нарешті отримав відповідь на запитання, яке носив у собі багато років.
— А я?
— Що — ти?
— Я міг собі це дозволити?
На мить у кімнаті стало тихо. Марк переступив з ноги на ногу.
— Максе, бери ручку.
— Я був дитиною, — продовжив він, не відводячи погляду від матері. — Чекав, коли ти прийдеш. Навіть коли батько вже перестав казати, що ти скоро повернешся.
Жінка скривилася.
— Ти зараз хочеш розчулити мене?
Макс подивився на її руку. На акуратні нігті, тонкий браслет на зап’ястку. Потім узяв ручку.
Ліна смикнулася, сидячи на підлозі.
— Ні… — вирвалося глухо крізь кляп.
Макс хотів поставити підпис на платіжній інструкції, та його рука знову зупинилася.
#656 в Любовні романи
#149 в Короткий любовний роман
#80 в Детектив/Трилер
#22 в Трилер
Відредаговано: 04.10.2026