Взаємо(не)залежні

Розділ 54

Корнієнко не стримав люті й відштовхнув Марка від себе так, що той гепнувся об стіну. У цей момент матір вистрілила в бік Ліни. Куля врізалася в стіну за двадцять сантиметрів від її голови.

— Не ризикуй її життям! Адже ти її кохаєш. Я як матір це бачу, — вона обвела сина холодним поглядом.
— Краще б ви мене тоді вбили, — прогарчав Макс.
— Не починай. Навіщо все ускладнювати?
— Коли вимагала гроші за мене, теж казала батьку: «Навіщо все ускладнювати»?
— Твій батько міг собі це дозволити.

Корнієнко кивнув. Ніби нарешті отримав відповідь на запитання, яке носив у собі багато років.

— А я?
— Що — ти?
— Я міг собі це дозволити?

На мить у кімнаті стало тихо. Марк переступив з ноги на ногу.

— Максе, бери ручку.
— Я був дитиною, — продовжив він, не відводячи погляду від матері. — Чекав, коли ти прийдеш. Навіть коли батько вже перестав казати, що ти скоро повернешся.

Жінка скривилася.

— Ти зараз хочеш розчулити мене?

Макс подивився на її руку. На акуратні нігті, тонкий браслет на зап’ястку. Потім узяв ручку.

Ліна смикнулася, сидячи на підлозі.

— Ні… — вирвалося глухо крізь кляп.

Макс хотів поставити підпис на платіжній інструкції, та його рука знову зупинилася.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше