Розділ 43

— Сьогодні останній день дії доручення, — сказав Корнієнко Ліні за сніданком. — Завтра ти знову станеш бідною.

Ліна взяла тост, відкусила й задумливо подивилася у вікно.

Я отримала значно більше, ніж гроші, — подумала вона й обернулася до Макса.

— То завтра я можу їхати звідси? — подивилася йому просто в очі.

Він встав, підійшов до неї, обійняв за талію, розвернув до себе й поцілував.

— Макс, припини. Олеся може зайти будь-якої миті, — Ліна відштовхнула його.

— Олесі сьогодні не буде цілий день.

Цього разу Ліна відштовхнула його сильніше.

— Мені це набридло. Ми ховаємося, як школярі, цілуємося по різних закутках… Макс, — вона зчепила пальці в замок, — я не розумію, що між нами відбувається. І чому я цьому не опираюся. Коли ти нарешті закінчиш усе це?

— Я їй скажу. Хоча вона й сама вже все відчуває.

— А я почуваюся коханкою.

— Дуже впливовою коханкою, — засміявся він.

— Ну от завтра мій вплив закінчиться.

Ліна на мить замовкла.

— А куди поїхала Олеся?

— Не знаю. Не цікавився. До якогось лікаря, — Макс відмахнувся рукою.

Ліна глянула на нього.

— Іноді мені здається, що це все твоя підступна гра. Що ти навмисно закохав мене в себе, аби через мене контролювати власні гроші.

Макс підійшов до неї впритул.

— А ти мене кохаєш?

— Запитай у мене про це завтра, коли твої гроші повернуться до тебе, — з’їздила вона.

Корнієнко знову нахилився, щоб її поцілувати, та Ліна затулила його вуста долонею.

— Я не розумію, що ти взагалі до мене відчуваєш.

Вона розвернулася й пішла геть, залишивши його самого.

Після цієї ранкової розмови настрій у Ліни остаточно зіпсувався. Корнієнко навіть не спробував її зупинити. Не сказав услід бодай кількох слів, які пояснили б, що це взагалі між ними таке.

Хоча Ліна здогадувалася, у чому проблема.

Він не міг зробити вибір.

І це боліло значно сильніше, ніж думка про те, що він узагалі нічого до неї не відчуває і просто вирішив трохи позабавлятися.

Раптом у двері постукали.

До кімнати зайшла домробітниця. В руках вона тримала яскравий пакунок.

— Це вам. Просили передати.

Ліна здивовано подивилася на пакунок.

— Від кого? Що це?

— Не знаю. Я просто виконала прохання, — відповіла жінка й вийшла.

Ліна залишилася сама.

З пакунком у руках.