Розділ 42

Ліна злорадно посміхнулася й прибрала пасмо волосся, яке впало їй на обличчя.

— О, Олесю, ти вже перестала вдавати із себе мою подружку? А як же «ти теж тепер член сім’ї»? Забула, як казала?

Наречена Корнієнка підійшла ближче й кинула перед Ліною невелику дорожню сумку.

— О, ти навіть склала мої речі? — Ліна продовжувала глузувати з колишньої колеги.

— Будеш сміятися вже в іншому місці, Ліно, — Олеся замахнулася на неї.

Ліна миттєво перехопила її руку. Олеся спробувала вирватися, але не змогла.

— А тепер слухай сюди, самозванко, — прошипіла Ліна. — Коли мені вимітатися з цього будинку, вирішує Макс.

Олеся відкрила рота, але Ліна не дала їй сказати й слова.

— Тс-с. Ти не врахувала ще одного моменту. Доручення, оформлене на моє ім’я, безвідкличне, і термін його дії ще не закінчився. Тому я все ще розпоряджаюся його грішми. Думаєш, Корнієнко так просто мене відпустить?!

Ліна зареготала, підхопила дорожню сумку й закинула її на плече.

— Дякую, що склала мої речі.

— Подивимося, що він скаже! — крикнула Олеся їй услід. — Тобі не обов’язково жити в цьому маєтку! Я його наречена, і, думаю, він прислухається до мене!

Макса не було до самого вечора.

Ліна чекала на нього. Хотіла поговорити про подальші плани. Та й узагалі страшенно за ним скучила. Після всього, що сталося, їй хотілося просто бути поруч.

Раптом із першого поверху долинув незрозумілий гуркіт.

Ліна накинула халат і вибігла до сходів.

— Макс?! — застигла вона у дверях.

Корнієнко був п’яний як чіп. Але це не завадило йому дістати ще одну, цілу пляшку віскі.

Ліна підійшла й вихопила її з його рук.

Макс підняв на неї свої чарівні п’яні очі. Від алкоголю вони блищали ще сильніше.

— Тобі не можна! — спробувала сказати якомога суворіше.

Вийшло погано.

— Ти що, моя матір чи що?!

Макс вимовив це — і сам не зрозумів, як власні слова вдарили по ньому.

На очах виступили сльози.

— Макс…

Ліна миттєво опинилася поруч і обійняла його.

Він уткнувся обличчям їй у плече. Його руки стискали її тонку талію дедалі міцніше, ніби тільки вона зараз утримувала його на ногах.

За мить Макс підняв голову.

Подивився на неї.

І жадібно поцілував.

Ліна не відсторонилася.

Навпаки — відповіла.