Розділ 41

Макс увірвався до вбиральні, коли Олег Вікторович уже тримав Ліну за шию.

— Дядьку, відійди від неї.

— Максе, у тебе зовсім дах поїхав! — Олег Вікторович виглядав знервованим. Його голос зривався.

— Просто відпусти її. — Корнієнко наставив на родича пістолет.

— Ти серйозно вистрелиш у мене через якусь дівку? Ти повторюєш помилку свого батька!

Рука Макса здригнулася. Він не опустив зброї, але слова дядька на мить його зупинили.

Відповісти він не встиг. За спиною Олега Вікторовича розбилося велике панорамне вікно. Крізь нього влетів боєць КОРДу й збив чоловіка з ніг. Той упав обличчям до підлоги.

Макс прибрав пістолет і кинувся до Ліни, звільняючи місце бійцям.

— Усе скінчилося. Усе позаду.

Він обійняв її й міцно притиснув до себе. Ліна вчепилася в його сорочку — і тільки тепер заплакала.

— Максе… Це весь час був твій дядько? — Вона насилу переводила подих. — Це він хотів тебе вбити?

Макс мовчав. Він не знав, що відповісти. Він підозрював усіх, але тепер, коли ім’я ворога було викрито, зрозумів, як важко йому прийняти цю правду. Він знову відчув себе тим зрадженим шестирічним хлопчиком, якого покинула мати. 

Корнієнко посадив Ліну в машину й наказав охоронцеві відвезти її до маєтку. Сам залишився давати свідчення поліції та говорити з адвокатом.

Ліна переступила поріг будинку, майже не пам’ятаючи дороги. Вона йшла до сходів, коли їй заступила шлях Олеся. Судячи з її обличчя, вона вже бачила новини.

— Ти чого сюди приперлась? — Олеся навіть не дала їй зняти пальто. — Ти нам більше не потрібна. Вимітайся з цього дому.