Розділ 36

— Усе пройшло чудово! У новинах тільки й говорять про розпродаж активів за безцінь. Навіть повідомили, коли й де відбудеться угода, — Олеся вибігла назустріч Максові та Ліні, щойно вони увійшли до маєтку.

Вони обоє застигли, наче на них вилили по цистерні холодної води. Усю дорогу додому їх огортали тягучі думки. За кожним поворотом ввижалася пастка, що чатувала на їхню машину.

— Ого… Про це вже в усіх новинах? Від такого моторошно, — Ліна поглянула на Макса, ніби шукаючи в нього захисту.

— Запам’ятай: усе під контролем. Добре? — м’яко відповів Корнієнко.

Ліна усміхнулася майже по-дитячому.

— Може, ви зголодніли? — втрутилася Олеся, якій раптом стало тісно в цій розмові.

Ліна закотила очі. Вона вже й не приховувала, як сильно її дратує наречена Корнієнка. Та доведеться терпіти її й жити в цьому маєтку ще кілька місяців. Хоча, якщо ті, хто стоїть за замахами, проявлять себе раніше, усе може закінчитися й за кілька тижнів. Тоді вона буде вільна.

Остання думка неприємно кольнула.

— Я піду відпочину. У мене ще масаж і процедури. Медсестра ось-ось має прийти.

Ліна рушила коридором і тихо присвиснула, побачивши, скільки охорони зібралося в маєтку. Ледь не на кожному кроці стояли люди з раціями. Здавалося, вона потрапила до якогось реаліті, де за кожним її рухом стежать сотні очей. Але це був лише будинок Макса Корнієнка, який чекав на черговий замах.

Вечір у маєтку сьогодні настав рано. Зарано згасло світло у вікнах. Зарано стихли голоси. Будинок причаївся й затамував подих.

Олеся вдягнула ніжну нічну сорочку й вийшла з ванної. Макс сидів на широкому ліжку з телефоном у руках. Поруч лежав ноутбук, а на тумбочці стояла рація для зв’язку з охороною. Олеся невдоволено стиснула губи, підійшла до нього й сіла йому на коліна обличчям до обличчя.

— Може, ти хоч ненадовго відволічешся від спостереження?

— Так. — Макс зняв окуляри. — Ти права. Треба відпочити.

Краєм ока Олеся помітила сітку з камерами відеоспостереження  на екрані ноутбука. Повернула голову — й завмерла. На одному з екранів була Ліна. Дівчина йшла по коридору. Олеся різко захлопнула ноутбук.

— Ти весь цей час спостерігав за нею?

Макс удав, ніби не зрозумів запитання. Притягнув Олесю до себе за талію і жадібно поцілував. Вона поклала руки йому на плечі, але від поцілунку відсторонилася.

— Мені не подобається, як ти за неї переймаєшся.

— Кохана, я переймаюся за гроші, — сказав він і знову потягнувся до її губ.

У ту ж мить завила сигналізація. Звук прокотився всіма поверхами. У коридорі загупали кроки охоронців.

Макс відсунув Олесю, схопив одяг і поспіхом почав одягатися.