Взаємо(не)залежні
Розділ 32
— На тобі лиця немає, — єхидно кинула Ліна. — Мабуть, Олеся весь мозок виїла.
Макс швидко підійшов до ліжка, пропускаючи словесні кулі дівчини повз себе.
— Навіщо ти все ускладнюєш? — він навис над нею горою. Інтонація — як у дорослого, що вичитує дитину.
— Що саме, Максе? — глузливий тон Ліни змусив його стиснути кулаки.
— Ти й сама прекрасно розумієш. Олеся хотіла з тобою примиритися.
Ліна зареготала на весь голос. Смачно, просто йому в обличчя.
— Я от дивлюсь на тебе... — раптом перестала сміятися. — Ти справді дурень чи прикидаєшся? Ти що, не помічаєш, яка твоя Олеся меркантильна, брехлива сука?! — останні слова вона вже кричала.
Макс схопив її за плечі й підняв із ліжка.
— Припини! — гаркнув він.
Ліна остовпіла.
Секунда мовчання.
— Я справді дурень, — тихо сказав він. — Бо поцілував тебе тоді. Сплутав жалість із чимось іншим.
Ліна вдарила його по обличчю.
Корнієнко навіть не поворухнувся.
Вона відсторонилась від нього, підійшла до дверей і відчинила їх навстіж.
— Пішов геть звідси! — закричала вона.
Корнієнко посміхнувся.
#1396 в Любовні романи
#289 в Короткий любовний роман
#144 в Детектив/Трилер
#42 в Трилер
Відредаговано: 04.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
