Розділ 31

Ліна опиралась, але Олеся вчепилась їй у руку, як одержима.

Наречена Корнієнка підійшла до сукні. На її обличчі відбивались сотні промінчиків від каміння. Вона розстебнула блискавку, зняла сукню з манекена й піднесла до Ліни, щоб та могла помилуватись ближче.

— Приміряй. Можливо, і в тебе колись така буде? — грайливо сказала вона.

Ліна стиснула губи.

— Ти ж знаєш, я не прикриваюсь брендами. У мене і без них є багато чого цінного.

Олеся засміялась, ніби щойно почула неймовірно вдалий жарт.

— Одягнеш? Ну давай! — і почала пхати їй цей шматок фатину просто в обличчя.

Ліна не витримала й грубо її відштовхнула.

— Вибач, але заміж я не спішу! — буркнула вона.

Та акторська гра Олесі тільки починалась.

Вона демонстративно впала на підлогу й одразу пустила «крокодилячі сльози».

— Ліно? Чому ти така? Я ж хотіла як краще...

У кімнату зайшов Макс.

Його кохана розляглась на підлозі, наче кішка, а Ліна стояла над нею.

— Максе, я всього лише показала їй сукню, а вона взбісилась і штовхнула мене, — розпач Олесі ставав дедалі емоційнішим.

Ліна лише злорадно посміхнулась.

— Добре, я піду. Максе, підніми свою наречену, вона забилась! — сухо кинула йому й попрямувала до виходу.

— Ліно, може, поясниш, що сталося?! — гаркнув він.

Вона навіть не зупинилась.

— Твоя наречена тобі пояснить. У неї це дуже добре виходить!

І пішла, не чекаючи відповіді.

Макс стиснув щелепи. Його тіло напружилось, ніби перед нападом.

Ліна ледве знайшла свою кімнату — впізнала її лише по медичному ліжку. Зайшла, жбурнула речі кудись у куток, наче м'яч, і з усієї сили плюхнулась на постіль.

Одразу скривилась від болю.

Травма дала про себе знати.

Але, може, воно й на краще. Хай болить. Щоб інші дурні думки в голову не лізли.

І тільки-но вона почала провалюватись у сон, прийшов Макс.

Злий.

Ліна опиралась, але Олеся вчепилась їй у руку, як одержима.

Наречена Корнієнка підійшла до сукні. На її обличчі відбивались сотні промінчиків від каміння. Вона розстебнула блискавку, зняла сукню з манекена й піднесла до Ліни, щоб та могла помилуватись ближче.

— Приміряй. Можливо, і в тебе колись така буде? — грайливо сказала вона.

Ліна стиснула губи.

— Ти ж знаєш, я не прикриваюсь брендами. У мене і без них є багато чого цінного.

Олеся засміялась, ніби щойно почула неймовірно вдалий жарт.

— Одягнеш? Ну давай! — і почала пхати їй цей шматок фатину просто в обличчя.

Ліна не витримала й грубо її відштовхнула.

— Вибач, але заміж я не спішу! — буркнула вона.

Та акторська гра Олесі тільки починалась.

Вона демонстративно впала на підлогу й одразу пустила «крокодилячі сльози».

— Ліно? Чому ти така? Я ж хотіла як краще...

У кімнату зайшов Макс.

Його кохана розляглась на підлозі, наче кішка, а Ліна стояла над нею.

— Максе, я всього лише показала їй сукню, а вона взбісилась і штовхнула мене, — розпач Олесі ставав дедалі емоційнішим.

Ліна лише злорадно посміхнулась.

— Добре, я піду. Максе, підніми свою наречену, вона забилась! — сухо кинула йому й попрямувала до виходу.

— Ліно, може, поясниш, що сталося?! — гаркнув він.

Вона навіть не зупинилась.

— Твоя наречена тобі пояснить. У неї це дуже добре виходить!

І пішла, не чекаючи відповіді.

Макс стиснув щелепи. Його тіло напружилось, ніби перед нападом.

Ліна ледве знайшла свою кімнату — впізнала її лише по медичному ліжку. Зайшла, жбурнула речі кудись у куток, наче м'яч, і з усієї сили плюхнулась на постіль.

Одразу скривилась від болю.

Травма дала про себе знати.

Але, може, воно й на краще. Хай болить. Щоб інші дурні думки в голову не лізли.

І тільки-но вона почала провалюватись у сон, прийшов Макс.

Злий.