Взаємо(не)залежні

Розділ 27

Максим прикипів поглядом до неї.

Ліна різко зіскочила з місця, так і не договоривши, і ринулася до палати. Та дорогою за щось перечепилася й упала.

Корнієнко миттю опинився поруч, підняв її на руки й відніс до ліжка.

— Що на тебе найшло?

— Я просто побачила в коридорі медсестру. Вона сказала, що якщо побачить мене на ногах, то зробить укол снодійного. Тому я й поспішала назад у палату, — засміялася дівчина.

— Господи… Ти вмієш дивувати.

Макс похитав головою й попрямував до виходу.

— Ну добре. Я піду.

— Куди? — крикнула йому вслід Ліна.

— Буду спати в коридорі.

— Лягай тут… — тихо сказала вона. — Ліжко одне, але нам місця вистачить.

— Ти точно не проти?

Він ніби чекав на цю пропозицію.

— Ні, — ледве чутно промовила Ліна.

Макс обережно ліг з іншого краю ліжка й повернувся до неї спиною.

— На добраніч, — прошепотів він.

— Тобі теж.

На обличчі Ліни з'явилася усмішка.

Вони лежали непорушно хвилин п'ять.

Ліна рахувала темні цятки на стелі, намагаючись заснути.

А Макс тим часом хотів перевернутися на інший бік — до неї обличчям. Так було б зручніше.

— Ти спиш? — тихо запитав він.

— Ще не встигла.

— Тоді я перевернуся на інший бік. Ти не проти?

— Так, так… якщо тобі так зручніше…

Ліна не встигла договорити.

Макс повернувся до неї й накрив її вуста поцілунком.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше