Розділ 25

Корнієнко забігає до палати Ліни й бачить порожнє ліжко.

Його підкошує якась невидима сила. Він хапається однією рукою за серце, іншою — спирається об стіну, щоб не впасти.

У нього немає сил і сміливості питати у когось правду…

— Вашу «родичку» перевели в іншу палату, — чує голос уже знайомої медсестри.

— Що з нею? — ледве вимовляє він.

— Раптово впав тиск. Усе стабілізували, але вона має пройти ретельне обстеження. Лікар не розуміє причини раптового погіршення стану.

— Можна до неї?

— Вона спить. Та й вам краще додому. Вам тут не готель, — буркнула медсестра.

І лише зараз Корнієнко зрозумів, що майже добу перебуває в лікарні. Не їв, нормально не спав, навіть не приймав душ.

Але після всього, що сталося, чи може він просто залишити її тут?

І справа вже не тільки в охороні від убивці.

А раптом їй знову стане зле?

І нікого поруч не буде…

Раптом він відчув аромат знайомих солодких парфумів.

Олеся підкралася ззаду й закрила йому очі.

— Макс, я тебе всюди шукаю, — прошепотіла йому на вухо. — Поїхали вже додому. Ти весь змарнів.

Вона почала затягувати його своїм солодким голоском до виходу.

— Ти не розумієш. Їй стало гірше.

Олеся невдоволено цмокнула язиком.

— То переведи її в приватну клініку. Знайди найкращого лікаря. До чого тут ти? Ти все одно нічого не зміниш, якщо сидітимеш тут як вірний пес. Довір цю справу професіоналам.

Вона простягнула йому візитівку.

— Я знайшла ось клініку. Дуже хороша. Я вже домовилася з лікарем. Вони готові її прийняти.

Макс поглянув на візитівку й невдоволено повернув її Олесі.

— Люба, ця клініка в іншому місті, за сотні кілометрів. Ліна не витримає такої дороги.

Олеся знову потягнула його до виходу.

Макс подумки перебрав усі можливі причини, щоб відмовити своїй нареченій і залишитися тут.

Але не знайшов.

Він дійсно має бути вдома зі своєю майбутньою дружиною.

Є охорона. Є лікарі.

А він…

Хто він тут?

Раптом позаду почувся голос:

— Макс, почекай!

Марк наздоганяв цю пару.

— Ти з'ясував, що з Ліною? — одразу запитав Макс.

— Впав тиск. Лікарі стабілізували стан.

Марк єхидно хитнув головою, ніби вже знав, що скаже далі.

— Ось антигіпертензивний препарат.

Він простягнув Максу порожню ампулу.

— Її викинула Олеся, коли вийшла з палати Ліни.

Макс повільно перевів погляд на наречену.

— Ти заходила до Ліни?!

Він спопеляв її поглядом.

— Ну… я шукала тебе. То так, заходила, — Олеся знизала плечима. — Але я нічого не викидала.

Вона говорила так, ніби чула цілковиту нісенітницю.

— Ти мене за клоуна сприймаєш? Чи що?! — Марк набрався хоробрості й заговорив з Олесею так, як ніколи не дозволяв собі. — Я підняв відео з коридору. Ти думаєш, сама найрозумніша?

Він процідив останні слова крізь зуби.

Олеся перевела погляд на Макса.

— Макс, я все тобі поясню. Ти не так усе зрозумів…

На очах у неї з'явилися сльози.

Макс відштовхнув її від себе й гаркнув, як звір, у якого щойно забрали здобич:

— Потім поговоримо!!!

Він розвернувся й пішов.

— Макс, ти куди?!

Він навіть не озирнувся.

— Найближчими днями мене вдома не чекай.