Розділ 21

Корнієнко вривається до палати, де знаходиться Марк. Його праве плече перебинтоване, але сам хлопець виглядає напрочуд жваво — ще й весело з кимось розмовляє телефоном.

Максим без жодних пояснень підбігає і б'є його кулаком в обличчя.

Марк на мить втрачає рівновагу й ледь не падає з медичного ліжка.

— Макс, ти… — він замовкає, витираючи кров із носа.

Спадкоємець хапає Марка за комір і ривком тягне до себе, добре трусонувши.

— Ні, це ти! Якого чорта ти забрав її з мого маєтку?!

Корнієнко навіть не намагається стримувати себе. Від люті його очі, здається, стали на тон темнішими.

— Якщо з нею щось станеться, я тебе розчавлю.

— Ти придурок! Сам винен! — огризається Марк.

Макс уже збирається йти, але раптом зупиняється. Розвертається — і вдруге б'є його кулаком, цього разу в інший бік обличчя.

— Забудь про фінансування своєї філії. Від сьогодні це питання назавжди закрите! — гаркнув Корнієнко наостанок і вийшов.

Марк стискає щелепи від злості, дивлячись спідлоба на постать спадкоємця, яка зникає в лабіринті лікарняного коридору.

Біля ліжка Ліни метушаться медсестри.

Макс обережно заходить до палати й зупиняється біля самих дверей, намагаючись не привертати до себе уваги. Одна з медичних працівниць прискіпливо оглядає Ліну, перевіряє крапельницю.

— Як вона? — розгублено запитує він.

— Ви родич? Наречений? Чоловік?! — жінка відповідає запитанням на запитання, підключаючи крапельницю.

— Родич… — випалює Макс.

— Чудово! — Вона розвертається до нього.

— Жити буде. Зараз відходить після наркозу. Їй провели операцію, внутрішню кровотечу зупинили. Важливих органів не зачеплено. Куля пройшла навиліт. Народилася в сорочці ваша родичка.

Жінка підбадьорливо плескає його по плечу.

Макс полегшено видихає й притуляється спиною до стіни.

Постіль, на якій лежить Ліна, вся в крові. Від цього моторошного антуражу йому стає не по собі.

— Ну-ну, заспокойтеся. Вам зле? — медсестра дивиться на нього з легким роздратуванням. Роботи й без того по горло, а тут ще й відвідувач може додати клопоту.

— Все добре. Все добре… — Макс починає часто дихати.

— Ну і добре тоді! У мене для вас завдання.

Жінка простягає йому чисту медичну сорочку.

— Переодягнете вашу родичку в чистий одяг і обмиєте. Он миска з теплою водою.

Вона вказує пальцем на тазик біля ліжка Ліни.

— Я?

Макс округлює очі.

— Ну ви ж родич? У нас медсестри зашиваються — десять важких пацієнтів. Це вам державна лікарня, частину догляду забезпечують рідні, синку.

— Але я…

Макс уже хоче сказати, що насправді він для Ліни чужа людина, але вчасно зупиняється.

— А вона повністю гола? — натомість запитує він.

— Ні, при повному параді. Чекає, коли вийде з наркозу, щоб піти на бал, — засміялася жінка.

І, не даючи йому більше жодних пояснень, залишає Корнієнка сам на сам із дуже делікатним завданням.

Макс кидає погляд на Ліну.

На її тонку талію. На ніжні руки, безпомічно відкинуті вздовж тіла.

Він завмирає.

Його дихання стає частішим.