Розділ 18

— Марк, я не зможу бути твоєю напарницею проти Олесі. Я не можу їй протидіяти. Що б я не сказала в цьому домі, що б не зробила — вона все виставляє проти мене. Я їй не гідний противник. Тим більше Макс у неї по вуха закоханий і слухає лише її, — Ліна кинулася йому на шию, щойно він переступив поріг її кімнати.

— Заспокойся. Ніхто не казав, що буде легко, — хлопець почав витирати їй сльози. — Не забувай, у тебе є я. І я таких Олесь у житті перебачив, що ця — просто квіточки.

— Ні, Марку, ти не розумієш. Мені тут погано. Забери мене звідси. Допоможи мені втекти з дому Корнієнка.

— Ти не розумієш, що ти значиш для Макса. Ти — всі його активи. Він тебе так просто не відпустить. Якщо з тобою зараз щось станеться, він може не повернути назад свої гроші. Якщо ти помреш, за ці гроші почнуть судитися всі, кому не лінь, і Макс може опинитися не в пріоритеті на юридичному полі. Тому він береже тебе як зіницю ока.

— Отож бо. Я лише актив для нього, — буркнула Ліна.

— Що? — Марк взяв її за підборіддя й пристально подивився їй в очі. — Тільки не кажи, що він тобі подобається. Це все ускладнює.

Ліна відштовхнула його й відійшла.

— Ти зовсім здурів? Усе, що я хочу, — це вибратися з місця, де з мене знущаються, — Ліна знову розплакалася. — Якщо ти мені не допоможеш втекти, я втечу сама. І мені все одно, що зі мною буде!

Вона без жодних сумнівів поглянула на Марка.

— Ти божевільна! — хлопець знову підійшов до неї й обійняв.

Раптом у двері кімнати Ліни хтось постукав.

— Ліно, відчини.

Це був Макс.

Ліна нервово оглянула кімнату, думаючи, куди сховати Марка.

— Ліно, відкрий двері. Я знаю, що ти тут! — крикнув Макс голосніше.

— Я не хочу зараз ні з ким говорити.

— Якщо ти не відкриєш, я виб'ю ці двері. Нам треба поговорити, — не відступав Корнієнко.