Розділ 16

Рука Корнієнка плавно опустилася по спині Ліни, ніби хвилею огортаючи її теплом. Ліна ніяковіла, не в силах поворухнутися. Її руки затерпли від хвилювання.

Дівчина повернула голову вбік і боковим поглядом побачила Олесю, яка стояла з чашкою в руках і беззвучно спостерігала за тим, що відбувалося в їхньому з Максом ліжку.

Ліна одразу почала чинити опір спадкоємцю, який ще не зрозумів, що наречена все бачить. Вона вирвалася й відскочила від Макса, наче обшпарена.

Олеся стояла, безсило схлипуючи. Чашка з гарячим чаєм вислизнула з її рук, а окріп розлився по паркету.

— Так от, Ліно! Навіщо ти сказала мені приготувати Максу трав’яний чай, щоб, поки я піклуюся про свого нареченого, ти тут кувиркалася з ним у нашому ліжку?! — тремтячим голосом промовила вона.

Ліна була шокована. Ця підступна пристосуванка знову все перекрутила.

Дівчина важко задихала від обурення й глянула на Макса, поглядом благаючи його пояснити всю цю ситуацію.

Адже я тут ні до чого!

Максе, ну скажи їй, що ти сам мене потягнув у ліжко. Що ти, в біса, твориш? — подумала дівчина.

Корнієнко підійшов до Олесі й обійняв її.

— Кохана, я подумав, що це ти мені принесла воду.

Що?.. Максе…

Очі Ліни кричали, та вона не наважилася сказати цього вголос.

Кого ти обманюєш? Ти прекрасно знав, хто перед тобою.

Здається, разом із статусом поручителя Ліна стала для нього ще й іграшкою, якою багатенький спадкоємець грається, коли йому нудно.

— Максе, вона навмисно все підлаштувала! Поки я була зайнята, вона прибігла тебе спокушати. Невже ти не розумієш, що це хитра пристосуванка, яка крутиться біля тебе через твої гроші? Вона завжди мені заздрила. З цим треба щось робити. Я не потерплю, щоб вона була в нашому домі. Обирай: або я, або вона!

В «нашому», — подумала Ліна. — Ще не встигли заручитися, а вже тут усе стало її.

— Я щось придумаю, — заспокоїв її Макс.

Чудово. Вони говорять про мене як про проблему — прямо при мені. Вони взагалі мене тут за людину не рахують.

Ліна вперше вибухнула по-справжньому. Кров прилила до її обличчя. Вона вчепилася поглядом в Олесю й випалила те, що хотіла сказати вже давно:

— Поки ти, Олеся, зажималася в ординаторській із Геннадієм Степановичем, я тягнула всю роботу за двох! І коли тієї ночі привезли Макса…

Ліна не встигла договорити.

Ляпас пролунав раптово.

Олеся вдарила її по обличчю.

Дівчина відчула, як від емоцій їй перестало вистачати повітря. Ніби хтось перекрив кран доступу.

Вона схопилася долонею за щоку, яка палала, і глянула на Макса.

Чи захистить він мене?

Чи стане на мій бік?

Корнієнко опустив очі…