Розділ 15

Хлопець заходить у кімнату до Ліни, оглядає простір, ніби переконуючись, що вони дійсно самі.

— Що ти тут робиш?! Макс не в захваті від нашого спілкування.

Дівчина похапцем зачиняє двері на ключ за пізнім гостем.

— Тссс, — Марк прикладає палець до губ. — Я знаю.

— То чому ти прийшов?.. — німе запитання в її очах.

— Я знаю, хто ти, — загадково відповів Марк.

Ліна відсахнулася від нього, контролюючи поглядом кожен його рух.

— Розслабся.

Хлопець сідає на ліжко й пропонує їй сісти поруч. Ліна покірно сідає.

— Я знаю, що ти стала поручителем Макса, що тебе ненавидить Олеся і що…

Він зиркнув на неї з-під лоба.

Пауза.

— І що Олеся тебе підставила із фейковим рахунком і оплатою.

— Звідки ти все це знаєш?..

— Це неважливо.

Марк дивиться їй прямо в очі й поправляє їй пасмо волосся.

— Я пропоную тобі угоду.

— Яку? — повільно промовила Ліна, ковтаючи хвилювання.

— Мені треба позбутися Олесі. Точніше, її впливу на Макса. Він слухається і вірить їй, як ідіот. А я працюю в дочірній філії енергетичної компанії Корнієнка. Мені треба, щоб він інвестував кругленьку суму в нашу філію, але наречена Макса, як колючка в дупі, постійно його відмовляє.

— Ти допомагаєш мені знайти слабкі сторони Олесі, а я допомагаю тобі вибратися з лап Макса цілою і неушкодженою.

— І що ти хочеш, щоб я зробила?

Марк подивився на неї змовницьки…

Ранок.

Ліна потягується й ловить ранкові промені сонця. Незважаючи на насичені події минулого вечора, спала вона досить спокійно.

Раптом за вікном чує сирени швидкої.

Виглядає — і бачить, як медичні працівники заходять до маєтку.

Нашвидку одягає халат і вибігає в коридор.

— Максу сьогодні стало погано, — почула вона десь із віддаленої кімнати.

Дівчина чимдуж побігла до кімнати Корнієнка й зіштовхнулася з Олесею.

— Ти чого тут?! — гаркнула наречена, штовхаючи її плечем.

— Що з ним?!

Ліна, набравшись сміливості, відштовхнула Олесю від входу до кімнати.

— Звичайний судомний напад після травми. Ти маєш розуміти, що це норма.

— Я це розумію! — крикнула Ліна. — Ти як наречена теж маєш розуміти, що після такої травми йому не можна алкоголь, а ти його зовсім не контролювала на вечірці.

Ліна відштовхнула її ще сильніше й побігла до Макса.

Він лежав без свідомості, лікар швидкої метушився біля нього, міряючи тиск.

— З ним усе добре. Зараз дамо протисудомний укол, і лише сон та спокій.

Ліна витерла сльозу, яка покотилася по щоці проти її волі.

— Не переживайте, житиме, — заспокоїв чоловік. — Ви його наречена? Він казав, щоб покликали наречену.

Ці слова дівчину ніби струснули.

Вона підскочила від ліжка, де лежав хворий спадкоємець.

— Ні, я… його родичка.

Ліна кинула погляд у коридор, шукаючи очима Олесю.

— Наречена… десь була тут. Мабуть, пішла за водою для нього.

Дівчина вислухала всі настанови швидкої бригади, дізналася, що робити, коли, можливо, станеться повторний напад, а Олесі весь цей час не було поруч.

Ліна сиділа біля ліжка Максима, не в змозі залишити його самого.

Через деякий час Макс відкрив очі й попросив води. Його губи пересохли від спраги.

Дівчина швидко побігла на кухню.

І застала там Олесю, яка спокійно пила ранкову каву в той час, коли її нареченого мучив напад.

Ліна вскипіла.

— Як тобі до рота кава лізе?! — сердито сказала вона, наливаючи у склянку воду.

— А що мені зробити? Я викликала швидку! Зробила все, що від мене вимагалося.

У Ліни не було часу пояснювати цій зарозумілій особі, що таке піклування і тому подібне.

Вона й так знала, що Олеся — меркантильна сука.

— Ось вода, — протягнула вона склянку Максу, який на момент, коли Ліна зайшла в кімнату, вже повністю прийшов до тями.

Корнієнко простягає руку їй назустріч, хапає її за зап’ястя й тягне до себе.

Дівчина падає просто зверху на нього.

Їхні погляди — один навпроти одного.

Її тіло збентежене від цієї близькості.

Макс секунду дивиться їй в очі, а потім ледве торкається її губ…