# 1–24

Розділ двадцять четвертий

Покарання

дитячий оздоровчий табір «Сокіл»,

директорська приймальня

      — Розповідай, кому кажу? Чуєш чи ні? — наполягає незнайоме дівча.

      Запорізька ще сильніше насуплюється:

      — Схоже, не відчепиться, липучко. Навіщо бути настільки нав’язливою? Впертою і вкрай цілеспрямованою? Добряче когось нагадує, між іншим. Чи не мене, до речі? — роздратовано чиркає войовничим поглядом своє набридливе «віддзеркалення». Сухо бубонить:

      — Хлопець троянди подарував. Темно-червоні та надто пахучі. Дуже-дуже гарні.

      Друга білявка заздрить, не приховуючи емоцій:

      — Нічого собі. Мені жоден пацан не спромігся, за все життя. І що ж тут поганого?

      — Він їх із квітника зрізав, дурень. Із центральної клумби. Знаєш, що біля їдальні?

      — А я не могла зрозуміти, чому та зненацька вдалася до облисіння.

      Уперше за весь час свого «арешту» Дарина всміхається:

      — Облисіння? Гарно вигадала. Ні, вона не лиса, а вбита горем. Постраждала через наліт закоханої особини. Казала йому, заспокойся. Не послухався, шизоїд.

      Дещо зі слів Даринки здається дівчинці нелогічним:

      — Стривай, якщо не ти зрізала, чому ж затримали?

      Запорізька зі злістю та закипілою образою випалює:

      — Він троянди подарував, опудало, а сам хутко злиняв. Я їх таємно в корпус і потягла, бо куди ж подіти? Чи не викидати дивовижну красу, так? Вожата випадково зайшла, помітила й дізнавання влаштувала. Дівки на мене вказали, сексотки, тому й загриміла.

      Інша дитина підтримує палке обурення співрозмовниці:

      — Зрадниці мерзотні.

      Запорізька трохи вгамовується, оскільки відчуває в словах нової знайомої появу беззаперечних ноток розуміння свого неабиякого становища:

      — Вожата каже, мовляв, зізнавайся, хто подарував, тоді нічого не буде.

      — Чому не сказала?

      — Не можна.

      Дівча глузливо посміхається:

      — Теж по вуха закохалася? У хлопця того?

      — Немає там, даруйте, у що закохуватися, анітрохи, — гидливо хмикає у відповідь, — хоча… очі в нього дійсно гарні, якщо чесно. Зовсім-зовсім зелені, уяви…

      Дарина раптово здригається:

      — Йой, біда велика сталася, матінко рідна. Проговорилася щойно…. ти ж не скажеш нікому? Про зелений колір? Я тебе дуже прохаю, — від скаженого хвилювання аж зіскакує з диванчика. Слізно дивиться на другу білявку. Інша дитина, своєю чергою, відразу переконливо махає долонями:

      — Заспокойся, співкамерницю. Разом підемо до в’язниці, навіть і не сумнівайся.

      Впоравшись із нападом тривоги, що спалахнула пожежею, дівча сідає на попереднє місце:

      — Дякую тобі. Ось і вся історія. Ні бе, ні ме, той хлопець. Ні риба ні м’ясо. Ані витримки, ані характеру. Тільки-но шмарклі повсякденні.

      — Тим більше. Відкрилася б тоді вожатій, — дівчинку спантеличує наявність певних суперечностей у поведінці Дарини.

      Запорізька наполягає:

      — Кажу ж, це неприйнятно.

      — Чому?

      — Я не кохаю, а він? У жодному разі, за будь-яких обставин, неприпустимо руйнувати кохання іншої людини. Ніде й ніколи, бо Всесвіт не затулятиме очі на зловмисність. Чула розповіді про привабу «першого кохання»?

      Білявка схвально киває головою:

      — Звісно.

      Дарина аргументує з посиленою завзятістю:

      — Йому ж боляче, зрозумій, у серці. Він потім на все життя калікою залишиться, а мене в жахливих сновидіннях згадуватиме. Зненавидить аж до смерті.

      Нова знайома пирскає від здивування:

      — Божевільна ти, стовідсотково.

      Запорізька не ображається:

      — Дівки теж іржали з балкона, споглядаючи за конвоюванням. Адже смішно козі, що срака в грязі. Заїзд не добуду до кінця, ось про що шкодую. Хотілося знову схід сонця на березі моря зустріти. Відтепер точнісінько не відбудеться. А ти чому загриміла, га?

      Співрозмовниця поблажливо, але з відчайдушною приреченістю посміхається:

      — У мене більш видовищна подія. Виховательку наволоччю обізвала. Поруч зі всіма й дуже голосно.

      Настала черга дивуватися Даринці:

      — Ввічливо усміхнися та люб’язно вибачайсь.

      — Це неприйнятно, — дівча категорично відхиляє запропоноване.