Розділ 27. Ася

Зустрічатися з Ганні після всіх підозр до неї було небезпечно. Якщо всі звинувачення були правдивими, то хто знає, що вона могла зробити? Ми навіть не розуміли її мотивів. До того ж зустріч таємна від моєї сім’ї, яка начебто нас захищала від самої Ганні. Звісно, найправильнішим було б одразу забити на сполох, кричати всім довкола, що Хранителька з’явилася і вимагає таємної аудієнції. Караул, рятуйте!

Це б відвело від мене всі підозри спільноти медіумів, питання Хранительки вирішувалося б на вищому рівні. Моя безпека була б у порядку, я змогла б повернутися до питання Кая. Загалом, рай та благодать, як не поглянь!

А значить що? Значить так робити не можна гарантовано, тому що звучить усе занадто просто. Ніколи ще відповіддю на моє запитання не слугувала банальщина. До того ж я надто довго знаю Ганні та її методи. Пастка на медіума? На абияк зроблене, як для такої витонченої панянки.

— Нам не варто, — одними губами вимовив Кай.

Дух їй не вірив. Я бачила страх на глибині темних очей, але не була впевнена, чи він був пов’язаний із тим, що відбувалося з Ганні. Але ж мені він вірив? Я подивилася на нього дуже уважно, надто довго затримавшись на м’яких губах, які були так близько. Серце застукало швидше.

— Вір мені, — прошепотіла я і смикнула Кая в бік Хранительки.

Ми сховалися за товщею дерева, щоб убезпечитися від погляду дворецького і слуг.

— Я навісила примарну оману, — прошепотіла Ганні, відстежуючи мій погляд на вхідних дверях, — певний час усі в будинку будуть упевнені, що ви просто розмовляєте. Дуже мило розмовляєте.

Знаючи любов Ганні до романтики… Але сперечатися зараз часу не було.

— Люба моя, — дівчина тремтячими руками торкнулася мене, в її очах відбивалося напускне хвилювання.

Напускне — бо богиня з тисячоліттями життя не перейматиметься думкою людини щодо неї самої. Із часом усі ці норми моралі розмиваються, що дає змогу Хранительці духів бути водночас об’єктивною і… якоюсь мірою дикуватою в очах звичайного людства.

Перед усіма іншими членами спільноти медіумів у мене була очевидна перевага. Я знала Ганні, як облуплену. Знала, коли вона дійсно переживає, а коли старанно вдає. Обдурити мене Ганні могла, звичайно, але я вирішила довіритися своєму чуттю.

Воно мене ще жодного разу не підводило.

Волосся прекрасної дівчини було вкрите листям, яке рухалося в такт легкому вітру. На лобі в Ганні був не протертий бруд, наче вона нещодавно копала грядки.

— Ти ж не віриш цим звинуваченням? — її холодні руки тримали мої, викликаючи цілий рій неприємних мурашок. Ніби торкаєшся духа.

— Я вірю, що зараз ти влаштовуєш спектакль.

Кай мовчав, похмуро переводячи погляд із мене на Хранительку. Воно й не дивно — він досі вважав мою витівку божевільною.

— Ах, але це ж такий драматичний момент! — Ганні почала заминати руки. — Твою найкращу подругу звинувачують у замаху на вбивство, і всередині десь ти сумніваєшся, бо все ще віриш їй!

— Ти передивилася мексиканських серіалів, — я похитала головою з іронією.

— Хочеш сказати, що не звинувачують?

— Звинувачують. От тільки навряд чи б ти до мене з’явилася з тим, що я і так уже знаю. Тож викладай, старенька, наскільки все погано?

Пустощі вдалися! Я ледь стримувала усмішку, спостерігаючи, як вираз обличчя Ганні цілком щиро змінюється з театрально трагічного на загрозливо злісний. Від слова «старенька» її перекосило, зуби стиснулися, ніздрі розширилися, і, здавалося, зараз настане той самий момент, якого так сильно побоювався Кай.

Але, як і підказувало моє чуття, Ганні не заподіяла б мені шкоди. Вона лише обурено тупнула ногою, схрестила руки й буркнула:

— Я до неї з подарунком прийшла, а вона ображає!

Я округлила очі — подарунок та від Хранительки? Дівчина, домігшись моєї повної уваги, клацнула пальцями, як за помахом чарівної палички викликаючи Жука з повітря. Я з криками кинулася до улюбленої кішки, вираз обличчя якої був таким самим злісним, як у Хранительки духів.

— Мій Жучок! — майже підвивала я, заціловуючи кішку.

— Мені довелося з’явитися до Марка, — як від бруду обтрусилася Ганні, — і пообіцяти сходити з ним на побачення. З Марком! Ух, жінко, і на що я тільки не йду заради тебе.

Я була на сьомому небі від щастя, коли грудочка мого пухнастого дару медіума сиділа на моїх руках. Коли Жук зі мною, то ніякі біди не страшні — навіть від пасток захистить за потреби. Це був справді щирий та приємний подарунок від Хранительки.

— На цьому хороші новини закінчуються, — уже серйозніше промовила Ганні, і я знову повернулася до неї. Дівчина продовжувала: — Мене справді підозрюють у полюванні на медіумів. Поки що тільки ходять чутки, ні про які серйозні відставки мови не було, але це питання часу.

Вона сперлася на дерево і важко зітхнула. Якщо Ганні говорить про можливу відставку, то кепська справа.

— Пам’ятаєш, справа діда з бажанням жіночого тіла? — я підійшла до неї ближче, вимовляючи слова одними губами. Боялася, що навіть вітер почує зайвого: — Він знав мене. Це була націлена атака на мене через Кая.