Розділ 21. Кай

Колеса машини зустрічалися з гравієм, розсипаним по землі, створюючи відлуння в спорожнілому дворі. Ми виїхали на ту саму притихлу вулицю.

— Зупини машину біля цієї кав’ярні, — раптом попросила Ася, — мені потрібно дещо повернути до від’їзду.

На її обличчі не було ні радості, ні наснаги як від майбутньої зустрічі з Марком, так і від поїздки додому. Вона одним поглядом попросила мене нікуди не йти і вибігла з машини. Уже біля самих дверей Ася на мить затрималася, морально збираючись із неминучим — уїдливими коментарями Марка через некомпетентність колеги, яка не змогла зберегти маску Сінклі цілою і неушкодженою.

Мені залишалося тільки сумно зітхати, нарікаючи, що на дівчину звалювалися неприємності з моєї вини.

У машині повисло ніякове мовчання. Відверто говорити з Олівером без Асі здавалося неправильним, та і я не знав, як багато можна йому розповідати. Сидів на кріслі, нервово покусуючи губи.

— Тобі не варто працювати з нею, Каю, — раптом перервав тишу Олівер, задумливо дивлячись у вікно на порожній ґанок кав’ярні.

— Я сам у змозі це вирішувати, — заїждженою платівкою повторив йому, — до того ж Хранителька теж вважала це правильним рішенням.

Я миттю прикусив язика, розуміючи, що з боку це звучить не дуже обнадійливо. Як не крути, Ганні зараз під підозрою, і її рішення точно не мають тієї сили, яку я в них вкладаю.

— Річ не в Хранительці, — повільно, майже по складах вимовив Олівер, а потім перевів погляд на мене. — Тобі слід дещо довідатися про Асю, але заради твого й мого гаразду ти маєш не говорити їй про нашу розмову.

Я вагався. Давати такі обіцянки, не знаючи, про що йдеться? Це як ставити на перегонах, не знаючи, якою валютою оперуєш.

Але Оліверу моєї мовчазливої уваги здавалося достатньо. Він уважно подивився на мене ще кілька секунд, після чого почав розповідь.

— Усе почалося рік тому, — його голос лунав тихо, але впевнено, — Ася закохалася в духа, з яким працювала. Нічого не хотіла чути, тільки повторювала, що їхнє кохання — справжнє і єдине. Мама кричала, що вона збожеволіла, погрожувала зректися її і позбавити спадщини. — Олівер їдко хмикнув: — Налякала кота сосискою. Ася того ж дня зібрала речі й поїхала в інший кінець світу, оголосивши, що в сім’ї Ремі-Г’юмів може стати на одну дитину менше.

— Яке це має відношення до мене? — розмова нагадувала плітки нудьгуючих домогосподарок, що не викликало нічого, крім роздратування.

Якщо я захочу дізнатися про стосунки Асі, то запитаю в неї напряму. Зіпсований телефон із її братом мені не потрібен. Особливо з огляду на натягнуті стосунки між братом і сестрою.

— Той дух, — не звертав уваги на моє нетерпіння Олівер, — зробив те, що зрештою роблять усі духи в цьому світі. Вирішив упокоїтися. Його тримала засмучена дружина й щось там у їхніх стосунках. Усіх деталей не знаю, але він якось зв’язався з нею і зник по той бік дзеркала. Після цього, — очі юнака похмурніли, — сестра стала як не своя. Ми вже не спілкувалися, але я потайки наглядав за нею. Вона не виходила на вулицю тижнями, майже не працювала з духами. А одного дня…

Олівер запнувся, спіймавши очима Асю: дівчина саме виходила з кав’ярні.

— Дружину того духа знайшли мертвою, — швидко пробурмотів юнак і миттю змінився в обличчі, тільки-но його сестра сіла в машину, — як усе пройшло?

— Він мене вмовив на ще місяць роботи з його справами, — Ася була похмурішою за хмару. — І Жука забере на час моєї відсутності. Мою кішку! Мою!

Поки Ася голосила, я намагався зібратися з думками і вдатися в суть розмови. Слова Олівера луною відбивалися в мене в голові, плутаючи всі почуття, що були там досі. Ася любила духа. Ася була сама не своя. І потім… невже ця мила дівчина, нехай і зі забагливим, але сміливим характером удалася до крайніх заходів?

Ті чорні очі, які я бачив раніше — вони з’являлися, коли медіум сильно злилася. У такі моменти здавалося, що вона здатна забирати саме життя у всього сущого — як тоді, у літнього духа. Ася вбила його без зайвих вагань. Але ж то інше?

«Тобі не варто працювати з нею».

Я дивився на Асю, роздивляючись веснянки і хвилі рудого волосся, і не міг повірити, що сказане було правдою. Чи варто говорити їй про те, що я це знаю? Адже Олівер міг збрехати, не дарма Ася майже не спілкувалася з ним.

— Каю, ти дивишся на мене так, ніби я раптом примарою стала, — буркнула дівчина, спіймавши мій пильний погляд.

Я мовчав, неспромога сказати хоч щось. Довгих висновків і умовиводів Асі робити не довелося — вона одразу ж подивилася на брата, схрестила руки й майже заволала:

— Олівере, що ти йому наплів?!

Я все ще не міг узяти себе в руки, тисячі емоцій миготіли на моєму обличчі, поки відлуння стукало в голові.

«Дружину знайшли мертвою».

— Сказав, що духам теж потрібна контрацепція.

— Зовсім кретин чи прикидаєшся?! Каю, не слухай його, будь ласка.

— «Каю, не слухай його, будь ласка, сьогодні в тебе в спальні чи в мене?».

— Тобі гаплик, тварюко, — очі Асі палали вогнем, коли вона майже з кулаками накинулася на брата, який попри все сміявся.