Розділ 15. Ася

У партері було незвично холодно й похмуро. Запах смерті майже відчутно витав у повітрі, заворожуючи своїм спокоєм. Вічним спокоєм. Я швидким кроком перетнула зал, оглядаючи все навкруги.

Занадто пізно здоровий глузд почав шепотіти на вухо, що все це виглядає пасткою, що спадкоємицю Ремі-Г’юмів могли заманити і вкрасти, аби шантажувати усю родину. Може так воно й було. Але чи могла я ризикувати Каєм? Яким би він не був, я — професіонал. Жоден з моїх підопічних не зникав таким чином.

Знайти Кая було не складно — він сидів нерухомо посеред театральної сцени. Дух був начебто цілий та певною мірою живий у Спіритальному Колі. Поруч із ним стояв силует у плащі, практично невиразний у повній темряві. Я зробила ще один крок, як раптом завмерла, побачивши блискуче лезо в його руках.

Викрадач скинув капюшон і розплився в хижій посмішці. Мороз по шкірі пройшовся від одного його тільки вигляду. Це був дух, з яким я точно впораюся, тож чого так моторошно?

Щось у його рисах було до жаху знайомим. Старечі зморшки, хитро звужені очі. Якщо додати до цього довгу бороду й такі самі брови…

— Дідусю? — не вірячи своїм очам пробурмотіла я.

Той самий літній старець, який мріяв про красуню в мене на дивані. Єдиним його гріхом була зайва любов до жіночих принад, але так — і комахи не образив би! Зараз це був не той самий дух. Зовні його, звісно, не відрізнити, але дещо темне вирувало у нього в грудях. Астральна сила дідуся була в рази, якщо не в десятки разів, сильнішою за його початкову. Навіть ноги, що колись зникали в серпанку, мали чіткі риси та форму.

Не знаю, що з ним сталося, але до Ганні й переправи в інший світ цей дух не дістався.

— Не очікувала? — він підняв руку з яскравим лезом, дозволяючи мені добряче роздивитися дорогоцінну річ.

Kris — стародавня реліквія народів Яве й Балі. Найпотужніша зброя проти духів. І єдина, здатна їх по-справжньому вбити.

— Дідусю, я ж допомогла вам подолати бар’єр між світами, — я гарячково міркувала, намагаючись знайти спосіб вихопити зброю з рук духа й не нашкодити Каю.

Тут точно справа нечиста, це не могло бути випадковістю!

— Ти відмахнулася від мене, показала мені лише фото красуні, — його очі палали гнівом. — Тобі було однаково на мене, так само як і всім!

— Це неправда, — я зробила необережний крок назустріч сцені.

— Стояти! — дідусь схопив Кая за волосся і притулив лезо до його шиї. Я завмерла на місці, піднявши руки догори.

Груди духа здіймалися, наче від гніву й люті йому не вистачало повітря. Очі дідуся кидалися з боку в бік, немов він не міг сфокусуватися на одному об’єкті. Його голова нахилилася, а руки почали сіпатися мимоволі. Кошмари на найближчий місяць мені точно забезпечені.

Моя покірність заспокоїла духа, і він повільно відпустив голову Кая.

— Але вона, — дух перейшов на якийсь божевільний шепіт, — вона — справжня. Вона пообіцяла мені всіх красунь, якщо я допоможу зловити цього хлопчиська й тебе. — Його очі повернулися до мене, — медіуме Асю.

Вона? Про що каже цей божевільний?

Ніж виблискував зовсім близько — кілька кроків, і я зможу його вихопити. Але рухатися було ризиковано: Кай був набагато ближчим до духу, ніж я. Я перевела погляд на світловолосого підопічного, коли помітила його вкрай виразні очі.

Вони не були красиві (принаймні, більше звичайного) або сумні. Кай витріщив їх так, що ніби його просто зараз хапав інсульт, що звучить немислимо для духів. Або ж таким чином він намагався щось мені сказати.

Переконавшись, що я не відводжу погляду, а дідусь усе ще повернутий до нього спиною, Кай повільно повів рукою і ткнув у змащену на підлозі руну. Беззвучно він показав мені три пальці.

Я кліпнула очима у знак розуміння. Чи було мені страшно? Звісно, але зараз це було не на часі. Я напружила всі м’язи, готова до стрибка. Дихання перехопило, коли до болю стиснула зуби.

Два пальці.

Я перевела погляд на ніж Kris і дідуся, що лепетав незв’язною мовою. Його сила руйнувала його розум.

Боковим зором я бачила, як Кай загнув останній палець. Пан або пропав. Підкинувши себе потужним викидом енергії, я стрибнула в бік дідуся. Його очі перестали бігати: помітивши мій рух, він обернувся до Кая, але той уже встиг відбігти подалі.

Kris. Це все, що мені потрібно. Вихопити ніж і покінчити із цим духом.

З гучним риком, що вирвався з грудей, я притиснула дідуся до підлоги. Галас сотень демонів виривався з його глотки, змішуючись із чимось вищим (або нижчим) за людське розуміння. Відчувши безпорадність під моєю владою, дідусь почав істерично сміятися, змушуючи скляні вставки в люстрах і декораціях театру лопатися. Я чула, як посипалися екрани прожекторів. Дощем на мене обсипалися небезпечні уламки, але я не звертала на них уваги, навіть коли один із них подряпав мене по щоці.

Цього монстра не можна відпускати. Я відчувала, як дух наповнювався астральною енергією, як важчали його руки, що чинили опір моїй силі.

— Асю, коло! — крикнув Кай, домалювавши крейдою відсутній хвіст змащеної руни Раїду.