Вона їх підкорює

Йшов час. Чим більше про Лєру дізнавалися, тим краще до неї ставилися.

Починаючи з того, що коли з неї ще знущалися, вона мовчки все зносила, не скаржачись і не відповідаючи назад. Чого їй це коштувало, ніхто з них не знав. Деколи вона трималася на межі своїх сил. У результаті це викликало у її однолітків повагу.

Той випадок, коли вона стільки пропливла, вони ще довго переказували один одному. Можливо, нічого такого в цьому й не було, але через те, що практично ніхто з сільських дівчат плавати не вмів, а лише пацани і то не далеко, Лєрин подвиг викликав у них захоплення. І воно посилилося, коли виявилося, що вона впевнено їздить на велосипедi, хвацько скаче на коні, стрибає зі скелі у воду й відмінно грає у футбол.

До того ж, так вийшло кілька разів, що вона опинилася поруч, коли хлопців кидали дівчата. Вислухала, підтримала, дещо порадила. А це виявилися впливові хлопці в компаніях, для яких вона стала після цього «своїм пацаном». І вони всім дали зрозуміти, що вона під їхнім захистом.

Коли дівчата зрозуміли, що Лєра не посягає на їхнє і для них не небезпечна, вони почали з нею дружити. Тільки кілька дівчат, з багатих, крутили носом, бо її одяг був старим і не модним.

Лєра вміла зберігати таємниці. Те, що їй розповідали, залишалося в неї назавжди. Їй довіряли.

Вона, як і раніше, ні з ким не хотіла зустрічатися. Але того часу, до Лєри вже так добре ставилися, що відмови приймали спокійно, поважаючи її вибір.

Ті, хто закінчив школу і навчався хто в училищі, хто в інституті, зі школярами не тусувалися. У них були свої компанії, свої розваги, майже всі мали пари і стосунки. Але й вони часто запрошували Лєру до їхньої компанії, хоч вона була лише дев'ятикласницею.

Лєра зазвичай відмовлялася, але одного разу погодилася поїхати з ними в сусіднє село, на ставок, з ночівлею. У когось машина, у когось мотоцикл – помістилися всі. На березі увімкнули музику, запалили багаття. Хтось пішов купатися, хтось танцював, а хтось усамітнився. Коли почали чіплятися і до неї, Лєра зрозуміла, що заради когось дівчата так вмовляли її поїхати. Вона відразу дала зрозуміти, що б до неї не лізли.

Їй таке дозвілля не сподобалося, вона відверто обтяжувалась перебуванням там і чекала, коли вони вже повернуться назад.

Цигарки Лєра не любила. Спиртне не переносила, бо тато помер через нього. Ну а інтимні стосунки для неї були можливими лише з близькою, коханою людиною. І ця людина була дуже далекою від неї.

Рома... Вона часто дивилася вечорами в зоряне небо, і думала про те, що десь під цим небом є і він.

Вона не забула. Її душа так само тяглася до нього.

Коли мама возила на базар молоко, Лєра іноді їздила з нею. Це місто асоціювалось у неї з Ромою. Цими ж вулицями він ходить. За якимось із цих вікон живе... Вона вдивлялася в обличчя перехожих, сподіваючись у кожному побачити його.

Якось у клуб зайшов хлопець. Міський. Його родичі жили в сусідньому селі, і він іноді до них приїжджав.

Він звернув увагу на Лєру і почав до неї чіплятися, прямо сказав, чого від неї хоче. Вивів її на вулицю і намагався затягнути за будівлю клубу. Лера впиралася, та даремно - вiн був сильнiший за неї. Вона розуміла, що якщо вони підуть із людного місця, то їй уже ніхто не допоможе, тому почала пручатися ще сильніше. І він вдарив її в живіт. Від болю стало важко дихати, вона не могла більше чинити опір.

Але в цей момент на вулицю вйшов її однокласник. Побачивши їх, вiн одразу все зрозумів. Повернувся до клубу і покликав на допомогу хлопців.

...Він тікав з їхнього села городами й полями, намагаючись не попастися хлопцям, які його переслідують. Ця новина так усіх схвилювала, що прийшли з дому навіть ті, хто цього вечора приходити не збирався, щоб зловити і покарати відморозка, який посмів образити їх Лєру.

У цьому селі вона відчула себе людиною. Перший раз, за такі довгі для неї, роки.  Незважаючи на репутацію мами, вона спромоглася завоювати загальне прийняття, пошану і любов. Змогла пережити все, не зламатися, залишитися вірною своїм принципам.