Глава 10: Хвилювання друзів

  Того ж дня коли Іван повів дівчину в кіно, друзі як зазвичай забралися на звичному місці, але цього разу без Івана. 
- Ну і де він? – запитав Вова. 
- Не знаю, може знову запізнюється – відповів Денис. 
- Другий раз поспіль ? Це на нього не схоже. 
- Ну може його мати затримала – вліз Сашко. 
- Та ні, його мати не чіпає. Батько Івана зараз вихідний, тому вона буде чіпати його. 
- Ну хто його знає, може ще спить. 
- Спить? О одинадцятій ранку? 
- А хто його знає. 
  Вони хвилювалися, але все одно вирішили почекати ще трохи. Йшов час і вони все таки вирішили піти до нього і дізнатися чого він не прийшов, навіть не зателефонував. Коли вони прийшли до під’їзду нажали код і піднялися на п’ятий поверх де він жив. Коли вони постукали в двері їм відчинила його мати. 
- Добрий день хлопці. 
- Добрий, а Івана можна? 
- Ой вибачте, але він зараз не на місці. 
- А де він зараз? 
- Він пішов у кіно з подругую, повернеться десь через декілька годин. 
- Добре дякую вам, ми будемо чекати. До побачення. 
- До побачення. 
  І вони вийшли із під’їзду думаючи про те як він міг забути сказати, що його не буде. 
- І що будемо робити? – запитав Сашко. 
- Що, що? Чекати – відповів Денис. 
  І вони чекали його десь години три. 
- Я не уявляю, як він міг нас не попередити – казав Вова. 
- Як, як, просто – спокійно сказав Денис. 
- Ну і що ми йому скажемо коли він повернеться? – запитав Сашко. 
- Щось та скажемо – постійно відповідав Денис. 
  Вони чекали і чекали, врешті решт дочекалися. Іван відразу згадав про них, і відразу зробив сумний вигляд. 
- Не вийде – сказав Денис. 
  І Іван впав поглядом. 
- Я можу все пояснити – починав викручуватися. 
- Ну добре, ми тебе вислухаємо. 
  І Іван почав виправдовуватися перед ними. Розповів чого про них забув і все пояснив. 
- Добре, ми вибачаємо тобі, але будь ласка, наступного разу попереджай. 
- Добре.  
  Всі розійшлися, а Іван зайшов до дому. Мати сказала йому, що його чекали хлопці, на що він відповів, що все їх зустрів. Потім він пообідав і пішов до хлопців. Мати звісно запитувала як пройшов день, але він не дуже хотів розповідати. 
- Добре, їй сподобалося. 
  Потім хлопець пішов до інших, вони його як раз чекали. А якщо він знову їх не попередить, що він тоді буде робити, як буде виправдовуватися? Він не хотів їх так підставляти, вони його все таки чекали.