Глава 1

Вітаю всіх у моїй першій книзі! Пишу для душі, із задоволенням! 
Всім приємного читання і буду вдячна за конструктивну критику та зірочки! 
(прошу вибачення за помилки)

- Ти куди? - Хлопець піднявся на лікті у ліжку, дивлячись, як у світлі ліхтарів з вулиці, дівчина збирає свою білизну та одяг. 

- В душ.

Він відкинувся знов на подушки, слухаючи як зачинились двері ванної кімнати. Як потекла вода. І як тихенько, майже нечутно дівчина співала.

Заснути він не міг. Не хотілося. Хотілося повторити те, що щойно коїлось у ліжку. Феєрично.

Вона винирнула з ванної і як кішка тихенько кралась до дверей.

- Стрілецька, я не раджу тобі цього робити. - М‘який чоловічий тембр розрізав тишу. А вона так сподівалась, що він заснув.

- Блін, Кац, не починай. Ну нашо воно тобі? - Дівчина привалилась плечем до стіни і розглядала його. 

- Ти щоразу, так будеш робити, Ірма?
З часом Богдан став ще гарнішим. Плечі ширшими. Бороду ще відростив, але йому пасує. Йому взагалі все пасує. В Богдана Каценко був закоханий якщо не весь універ, то точно весь курс. І Ірму Стрілецьку неоминула ця тенденція.

Вони познайомились на дні першокурсника. Коли бутилочка, котру крутила Ірма, вказала на Богдана. Вони цілувались хвилин п‘ять. А потім втікши посеред гри, ще з годинку, зачинившись у коморі гуртожитку. Там звичайно діло не обмежилось лише поцілунками. Про те Ірма була не дівчинкою, та й Богдан не вперше з дівчиною на самоті. І важке дихання. І шелест пакування презервативу. І випадково впавша швабра, то все було ніби і романтичним, про те, обов‘язково, тимчасовим.

І Ірма розуміла це краще, за Богдана. Тому втекла одразу після того, що сталося і впевнено ігнорувала Богдана. Вдавалося їй це аж півтора роки. Доки на святкуванні Нового Року, вже на другому курсі універа, вони не зустрілися у спільній компанії в знятому домі. Він наздогнав її коли вона вже йшла відпочивати.

Без зайвих слів. Дивлячись один одному в очі, вони все зрозуміли. Вона поцілувала перша. А далі, спальня, ліжко і ціла ніч на двох. Чомусь так добре їм було лише один з одним. Про те жоден не зізнався в цьому. А ранок Богдан зустрів сам, в холодному ліжку, і жалкував, що одразу з нею не поговорив. Ірма теж переживала. Бо до другого курсу вже встигла зрозуміти, що закохана в Каценко. Про те, нічого з цим не робила. Бо таких закоханих в нього було - ще пів потоку мінімум.

Третя їх зустріч була не зовсім випадковою. Випускний. Кац бачив фотки з клубу, де зараз відпочивала Стрілецька з групою. Тому після ресторану всіх зібрав їхати саме туди. Йому потрібна була вона. І в цей раз він планував спочатку поговорити. Богдан зловив її очима на танцполі. Поруч танцював, а ліпше сказати терся якийсь хлопець. Ніби і бачив в універі, але то не важливо.

- Поїхали. - Пошепки, торкнувшись милого вушка, промовив Богдан.

Вона кивнула. Навіть не дивлячись. Знала хто це. Бо тіло реагувало, навіть якщо Кац був за декілька метрів від неї.

- Де твої речі? - Богдан міцно тримав її за руку. Ніби боявся, що вона знов втече. А вона не збиралась. Не зараз. Чекала його. Дуже. 

- Зараз візьму. 

- Я чекаю тут, тільки спробуй втекти.

Вона посміхнулась. Притиснулась до нього ближче. І вкусила за шию. Легенько. І пішла за речами.

Ірма була високою брюнеткою, а Богдан на голову вищчий за неї. Блондин. Контрастно. Смачно. Вона повернулась за хвилину. З сумочкою та кардиганом. Богдан вже визвав таксі.

Стрілецька жодного разу не сумнівалась. Ні коли сіла в автівку. Ні коли таксі зупинилось біля готелю. Ні в номері. Ні в ліжку. Ні в собі. Тому близько п‘ятої ранку вислизнула з теплих обіймів Каценко і знову втекла.

Закохана. Про те, чомусь, впевнена, що ніяких стосунків там бути не може.

І цілих п‘ять років вони не бачились. Кац не шукав її, бо було боляче. Коли втекла. Коли не брала слухавку. Коли просто кинула.

І ось сьогодні вона знову тікає. Вже трохи інша. Хвилясті локони зав‘язані в пучок на потилиці. Джогери смачно обтягують сідниці. Топ, котрий відкриває засмаглу полоску талії. Гарна. Рідна і тепла. Тепер Кац впевнений, що більше він її не відпустить.