11

Ідеальний ранок, давно ним омріяний та жаданий, нарешті настав. У вікно, крізь білий шифоновий тюль, зазирав сірий світанок, до плеча лестився теплий подих дівчини, її нога безтурботно закинута на нього, рука впокоїлася на животі, від чого й дихати намагався через раз, боячись потурбувати сон тієї, що все ж віддалася цієї ночі.

         Вони знову опинилися в готелі, якась традиція склалася, і як завжди незапланована та спонтанна. На заднє сидіння її не поволік, не уявляв той екстрим з нею, де мало місця і все похапцем. Цього разу не хотів поспішати, а якось миті навіть подумав, що нічого з того не вийде, адже коли вони під’їхали до готелю, помітив в її погляді вагання.

         Він зняв номер поверхом вище, усі співробітники Аврори розмістилися на другому, відповідно йому дістався третій. Підсвідомо очікував її відмови, готувався до неї, щоб не розчаровуватися надто сильно, але, хоч і невпевнено, дещо злякано, вона дозволила тримати себе за руку, добровільно здалася в його полон.

         Уже за закономірністю ніхто не увімкнув світло, вмикача й не шукали, однак одяг не летів в різні боки, оскільки цього разу він не хотів поспішати. Мовчки поїдав її поглядам, дивуючись різкій зміні настрою. Ще зовсім недавно спокійна, урівноважена, впевнена в собі жінка, - в тьмяному освітлені готельної кімнати перетворилася на загнаного звіра. Гліб пам’ятав цей її стан, коли вона тремтіла від кожного дотику, здригалася від найдрібнішого цілунку, боялася його торкнутися. Сьогодні обіграють пригоду інакше, принаймні, йому цього дуже хотілося. Тому стягнув з неї худі, майку, але ліфчик залишив, хотів помилуватися видовищем, на яке заборонив собі дивитися в день. Проте, підступна ніч, вкрадливо прокралася до кімнати, заполонила кожен куток, змушуючи підклювати уяву та руки, якими безсоромно торкався жіночих принад, обтягнутих тонким мереживом.

         Аврора на пестощі не відповідала, закам’яніла, немов чекала, коли все це скінчиться, а він ж тільки почав! Дивна реакція начисто вбивала романтичний настрій, змушувала відчувати себе неповноцінним, невмілим, недолугим.

- Скажи мені, що не так? – прошепотів їй у вухо, поцілував в плече, розтер шершавими долонями напружену дівочу спину, подумки налаштовуючись на величенький облом.

- Усе так, - пролунала в темряву тиха відповідь.

- Тоді не бійся мене. Роздягни. Я ж це зробив.

Чесно думав, що вона зараз просто розвернеться та піде, одначе Аврора боягузтвом не страждала, інколи це вилазило їй боком, як у випадку з повітряною кулею, а тому зовсім неочікувано вхопилася за бігунок замку на його светрі й потягла донизу. Кров зашуміла у вухах, адреналін аж осліпив, коли вона, після светра, взялася за край футболки й потягла доверху. Хутко їй допоміг стягнути одежину, завмираючи всім нутром в очікуванні подальших дій богині.

Стоячи посеред кімнати, купаючись в тенетах вкрадливої ночі, Аврора його вивчала. Спочатку несміливо обвела м’якими подушечками пальчиків ключиці, пестила передпліччя, боязко спустилася на груди, особливо обмацувала правий бік, неначе хотіла відчути набите тату на дотик.

- Тобі подобаються тату? – чомусь йому було важливо почути її схвалення.

- Твоє так. Воно не позбавлене сенсу.

Вона посміхнулася, не побачив, скоріше здогадався, бо голос забринів смішинками. Перший добрий знак, що вони рухаються в правильному напрямку.

Коли її руки намацали край джинсів та ременя, запхнутого в них, Гліб перестав дихати, чекав подальших дій, а вона ніби навмисно зволікала, може боялася, вгадати складно, тому вирішив підштовхнути до дій.

- Розстібни їх.

Підступився ближче, поклав руки їй на талію, стис і притягнув, закликаючи до відповідних маніпуляцій. Аврора барилася, відчував її вагання, непевність, острах, мов боялася зробити щось не так. Напевно, цієї миті Гліб зрозумів, що попередні її стосунки з чоловіками були далеко не безхмарними. Хтось же поселив у ній страх перед чоловічим тілом. А його бабуся завжди каже: «Що природнє, то не гріх», тільки от Аврора страшиться, найперше, своєї природи.

Довгі секунди збігали в безкінечні хвилини, Гліб дихав через раз, млоївся в очікуванні, кипів в казанку бажання, і мимоволі видав полегшений стогін, коли богиня зважилася ухопитися за ремінь, потягти за пряжку, розстібнути ґудзик на штанях. Звук ширінки, що роз’їхалася під натиском тендітних пальчиків, здалася йому мелодією блаженства. Далі втерпіти сил не стало. Сам стягнув осоружну одежину, відкинув її ногою, вхопив руку Аврори й поклав туди, де зібралася всенька кров, мозок й тельбухи.

З переляку вона надумала відсмикнути долоню, навіть відскочила, однак зумів утримати бездумний порив, міцно притис до себе, знайшов вуста й випив подих жаданої зваби. Щоб закріпити результат й перейти до більш активніших вправ, перехопив її правицю і таки засунув собі в труси.

Аврора підстрибнула, він засміявся і покотив її на ліжко. Забагато одягу лишилося, відчуття не ті, а Гліб любив, коли шкіра до шкіри, любив потертися, помуркотіти, любив миті прелюдії, які неодмінно закінчувалися яскравим феєрверком.

- Заспівай для мене, - просив між жагучими цілунками. Засипав ними кожен вигин жаданого тіла, насолоджувався смаком, запахом, бо цей делікатес нарешті відкрився для нього повністю.

- А як не ту ноту візьму?

- Значить диригент не вміє правильно користуватися своєю паличкою, якщо ноти йдуть не ті.