8

За скельцями сонцезахисних окулярів не було видно почервонілих від недосипу очей, безперервної круговерті думок, зациклених на зухвалому поганцю, авто якого вона надибала під своїм під’їздом спозаранку. Благо, він спав, склавши руки на кермо, а русяві пасма звивалися довкола них, оскільки їхній власник знайшов прихисток для сну в дуже незручній позі.

         Спочатку навіть злякалася, що він знову кинеться за нею, підійшла обережно до авто, і спустила полегшено дух. Спав! Буквально за мить  під’їхав автобус, у котрий вскочила без докорів сумління, лиш би не зустрічатися із свідком свого гріхопадіння. Падала з ним, одначе підійматися планувала сама. Це ж треба так попасти! Як вони могли зустрітися багатотисячному місті? Що за невдалий жарт підготувала для неї доля-хитрунка?

         Не так давно стрімголов тікала з Києва, наплела Ангеліні безліч дурниць про те, де гуляла практично цілу ніч, щоб зустріти свою маленьку таємницю тут, в Рівному. Коли навмисно віддавалася рукам вправного вітрогона, гадала, що це стане отою бездумною витівкою, якої не скоїла в юності, та вирішила наздогнати в більш зрілому віці. Підійшла до справи виважено та сплановано, тим паче, кандидат на роль першовідкривача сам прагнув того ж. Він, по-суті, став її першим чоловіком. Вона не шкодувала про вчинене, до вчорашнього дня. Тепер не знала як бути далі. Дзвонити Ангеліні з претензіями безглуздо, та вже сама подзвонила, щоб побазікати ні про що. Аврора не дозволила собі обмовитися, що зустріла її брата, бо тоді б довелося розповісти дещо більше, аніж чергова побрехенька про прогулянки нічною столицею. Десь на підсвідомому рівні здогадувалася, що Гліб її брат, та й їхні постійні обмовки, безперечно, підводили до істини, що лежала на поверхні, але ж так хотілося вірити в казку, створену виключно для неї.

 В її житті хорошого було мало, про чоловіків взагалі мова не йшлася, а після ночі з Глібом вона довго роздивлялася себе в дзеркало, причому абсолютно гола. В однокімнатній квартирі, яку орендувала вже третій рік, висіло велике овальне дзеркало, майже на весь зріст, і у блискучій глянцевій поверхні відбивалося зображення іншої жінки. Немов чужої, зовнішність та ж, а відчуття інші. Навіть здавалося, що й говорити стала інакше, рухатися, думати... Близькість з ним не стала синонімом болю, огиди, образи, відчаю. Хоча днів зо два їй реально було тяжко ходити, неначе вставила тампон, а витягнути забула. Вирішила жити тільки приємними спогадами, а вони візьми, та й матеріалізувалися: нахабно, настирно, заповзято. Зітхнула протяжно, відсьорбнула вже охололої кави, покривившись гидкому післясмаку. Не вміють в тутешньому ресторані готувати цей напій. Назву обрали гідну – «Тарас Бульба», а каву варити не навчилися.

         Праворуч від неї безперервно скаржився на життя Сашко, молодий батько двійнят, які не давали бідоласі життя. То ночами не сплять, то хворіють, то збитки вчиняють, і так до безкінечності. Сашку було важливо знайти вільні вуха, щоб безперервно жалітися на тлінність власного буття, і слава Богу, що цього разу її оминула ця невтішна участь. 

З іншого боку без упину торохкотіла Альонка, захоплюючись місцевими красотами. Незабаром їх очікувала екскурсія річкою Смотрич на поромі, який співвласники фірми орендували для своїх співробітників на чотири години. Кожного року, на день народження фірми, увесь офіс неодмінно кудись виїжджав. Того року вони були у Вінниці, відвідали славнозвісне шоу біля фонтанів, помилувалися Уманським дендрологічним парком «Софіївка», і наїлися шоколаду у фірмових крамничках «ROSHEN». Вона й Лук’яну солодощів привезла. Бабуся трохи невдоволено посопіла, бо ж куди дитині стільки ласощів за один раз, але ж один раз в житті можна собі таке дозволити.

         Торік усією братією відвідали Карпати, лазили канатними дорогами, каталися на квадроциклах і кипіли в чанах. Цього року їм організували поїздку до Кам’янець-Подільського. Нині вони снідали на терасі ресторану, колеги, яких нароховувалося тридцять один, перебували у піднесеному збуджені, очікуючи нову пригоду, лиш Аврора ховала погляд за темними окулярами, кружляючи у світі спогадів та нових проблем. Навіть не сумнівалася, що з появою Гліба їх однозначно додасться. Недаремно ж він під під’їздом спав, чогось хотів. Хоча, щось про намір одружуватися белькотів. Є та наречена чи нема? Вихор думок закрутився у новому бентежному танку, знову сьорбнула несмачної кави, в надії, що кофеїн там все ж знайдеться, і віченьки не зліпляться остаточно.

         Під монотонне базікання колег, мало не засинала. От тобі довгоочікуванна подорож! Усі насолоджуватимуться краєвидами, а вона спатиме. Цілісіньку ніч обсмоктувала зустріч з Глібом, ледве ліжко під собою не зламала, викручуюсь на всі боки. Що тепер буде? Хоч два дні спокійно поживе, а з понеділка чекала невідомість. Була майже впевнена, що він просто так її не полишить. Дивні емоції клубилися в його погляді, сповненому рішучості, незбагненної нетерплячки, немов це вона у нього перша, а не навпаки. Яке ж бентежне життя, сповнене чудернадцьких сюрпризів і позбавлене, інколи, права вибору. Її погляд побіг доглянутою територією ресторації, тут же знаходився готель, у якому вони планували заночувати, й різні види відпочинку, включаючи басейн та сауну. Сьогодні вони мали намір поплавати річкою, дехто навіть намилився купатися, під вечір відвідати стародавній замок, про який легенди ходять, а завтра на Бакоту та інші старовинні будови позадивлятися. Ще Аврорі дуже кортіло відвідати один заклад під назвою «Кава у поліцмейстера», дуже гарні відгуки в інтернеті про цю кав’ярню знайшла, лишалося втілити задумане в життя, тільки ж до сну клонить, хоч сядь та плач.

         Виїздили вони о п’ятій ранку, а подушки вона дісталася близько третьої, ще під дверима стояла, зазираючи у вічко дверей, щоб впевнитися, чи пішов той поганець. А він довгенько стояв під її квартирою, витріщався на двері, неначе вирішував – вибити зараз чи почекати до ранку. Врешті пішов, вона полегшено видихнула і вляглася.