6

Тут можна зустріти вранішню зорю, тільки зовсім не хочеться лишатися. Додому кортить. Хоча, Алла зранку нагодувала б смачним сніданком та запропонувала б вранішніх любощів. Хіба багато чоловікові треба? Приголубили, їсти підсунули, всміхнулися і навіки твій, а йому щось муляло. Нетерплячки не вистачало, кров не кипіла. Пристрасна Алка, улеслива, доглянута, але ж… Погляд не той. Нема в ньому таємниці, нема заборон. Усе доступно, занадто просто, подекуди прісно.

         Гліб сидів на ліжку, до темряви кімнати зазирав гостроверхий місяць, зорі йому звабливо всміхалися, підморгуючи двом коханцям. Алла спала, він же потихеньку збирався покинути цю гостину домівку, не для нього вона. Ні домівка, ні Алла. Правда, звабниця сама подзвонила, запропонувала зустрітися. Він якраз повертався з Костополя після ревізії: знервований, роздратований, трохи психований, бо в одній точці товар розкладений абияк, в іншій продавці мали проблеми з касою, і насамкінець на одному зі складських приміщень, де зберігався товар, він застукав веселу компанію, яка розпивала алкоголь і балагунила в робочий час. Оштрафував усіх до бісової матері. І він любив гульнути, але ж не посеред робочого дня.

Алла нагодилася несподівано і дуже вчасно, спустив напруження, однак втіхою не наповнився. Вони знайомі відносно давно, нічого один одному не обіцяли, хоча бачив, що Алла хотіла більшого, але ж сліпою не була, який з нього чоловік для сімейного затишку. Правильно, ніякий!

Підняв очі до вікна, замилувався місяцем. Незабаром світанок, Аврора принесе вранішню зорю, розсипле світло над сонним людом, вириваючи з безтурботності ночі. Аврора… Бісова жінка. Богиня з холодним поглядом і гарячими пальчиками, яка не вміла фальшивити. Якби знав чим закінчиться авантюра з ескортом, нізащо не погодився б на неї. Не піддався б на умовляння сестри, на її виклик продемонструвати навички Дон Жуана, бо в кінці почувався хвойдою, яку використали на повну, а потім відкинули, немов непотріб. І заплати не забули. Ох, бісова жінка!

Не шукав з нею зустрічі, хоча потім сестра відчайдушно надзвонювала і вимагала пояснень, куди вони зникли посеред весілля. Його пояснення були короткими та роздратованими:

- А ти нам нянька чи матуся? Звітувати перед тобою не зобов’язані.

Тільки здогадувався, що сестрі Аврора наговорила. А може й не говорила… Ангеліна потім два тижні не дзвонила, а йому тільки краще. Місця собі не знаходив. З готелю, де його так нахабно використали, повернувся до брата, забрав речі й одразу дременув до Рівного. Забути все, як страшний сон, викинути з голови дівчину з очима кольору світанку, й жити далі за усталеним режимом. Тільки неочікуваного удару завдали рожеві туфлі, що знайшлися на задньому сидінні авто. Він запхнув в них зароблені долари, а самі мешти сховав у найглибшу шухляду шафи. Туди й спогади запхав, принаймні, намагався, однак над спокоєм зависочіла нова загроза. Під час отого безумства, вони забули скористатися контрацепцією. Гліб не відкидав варіанту, що незабаром його повідомлять про наслідки неконтрольованого бажання, як і того, що цього може не статися, адже він точно був у неї не першим. Подумки готувався до дзвінка з незнайомого номеру, вже навіть продумав алгоритм дій, якщо несподіванка все ж станеться, однак минув місяць, а заповітного дзвінка нема. Вперто переконував себе, що йому абсолютно до неї байдуже. Буде дитина – не відмовиться. Приклад було з кого брати, тому гівнячим батьком не стане. Свою дитину напризволяще не кине, хай навіть вона вийшла випадково. Подібна оказія з ним трапилася вперше, завжди пам’ятав про захист, а тут дах знесло безповоротно. Ще собі в цьому не зізнався, сподівався забути в обіймах інших – виходило погано, але він завжди був наполегливим в досягненні поставленої мети.

     Гліб одягнув джинси і знову присів на ліжко, натягуючи шкарпетки. Герой-коханець, а ще з брата постійно кепкував: «Як можна забути про захист? Як можна дитину з одного разу склепати?  Як можна так бездумно залетіти?!» А сам виявився не кращим. Десь на генному рівні у них закодовано вчиняти приключки, з яких потім, тільки й думай, як вишкребтися. І Орест не погребував заднім сидінням, заволік туди Олю, а він для своєї богині ліжко знайшов.

- Куди ти? – почувся за спиною сонний голос Алли.

- Додому.

- Чому?

Гліб зітхнув, втомлено мазнув обличчям рукою, гадаючи, яку прийнятну побрехеньку скласти для пристрасної любоньки.

- Завтра ревізія в Сарнах, рано виїжджати, тому додому.

Насправді ця ревізія давно відбулася, а нова не планувалася. Певно, до бабусі поїде. Там робота завжди знайдеться, а за фізичною працею мозок миттю вимикається від гнітючих думок. Та й Любу давно не тролив, треба ж мачуху подраконити, щоб не втратити профорієнтацію. Вона батька зовсім занапастила, але він сам винен. Опустився нижче плінтуса, і це не пафосний вислів, а правда життя. І досі любив покійну дружину, їхню з Орестом матір, але нащось привів до хати нестерпну та сварливу Любу. Ох, і поганяла її бабуся, але мачуха знала своє – Гліб і Орест нагуляні, бо вона батькові народити не змогла, тому вони, буцімто, на хату прав не мають, хоча дарча давно оформлена, і могли б дати їй копняка під зад, тим паче, батько з нею не одружений. Але людського фактору ніхто не відміняв. Поки Люба влаштовувала батька, вона влаштовувала їх.

- Завтра ж субота. Яка ревізія? – здивувалася Алла, пестливо торкнулася його спини, пройшлася кігтиками вздовж хребців, викликаючи подібними діями лише незручність.

Він навіть не насититися, а перенаситився. Усього занадто, того що хочеться нема. Кров не збурюється в жилах, подих не перехоплює.

- Ти ж добре знаєш, що у мене ненормований графік.

Він обернувся, цмокнув її в щоку, підхопив футболку, що лежала біля ніг, і вилетів в коридор. Вхопив борсетку на підставці для взуття, на ходу вліз в кросівки, і не прощаючись, вискочив на вулицю. Алла жила на проспекті Миру, він орендував квартиру біля дванадцятої школи. Їхати нічними спорожнілими вулицями не більше п’яти хвилин.