5

Акт ІІ

Він гнівався на себе, потім на неї, далі на сестру, яка штрикала пронизливими голочками роздратованого погляду. А що мав вдіяти? Дозволити загарбникам посягнути на святе – славнозвісну українську красу. Те що Маринка радо стала дружиною поважного сеньйора його не обходило, зате Аврора в теж болото лізти не збиралася, принаймні, він сподівався. Якщо спитати який ґедзь його вкусив – то відповіді однозначно не знайшлося б. А зараз сидів за столом, підливаючи дівчатам вина з бульбашками, і так хотілося самому перехилити чарчину, щоб зняти дивну напругу, яка постійно супроводжувала поруч  холоднокровної богині. Ні на хвилину не розслаблявся. От коли побачив ті рожеві туфлі і вуста, невагому сукню, наче зіткану з світанку та краплинок роси – так і вмер подумки. Одразу поетом став. Он які думки до голови лізли. А побачивши волохатого іспанця, заледве себе стримав, щоб ту руку справді не відірвати.

         Вони сиділи за столиком під білосніжним тентом, дівчата пили вино, він і Стас лиш сік, оскільки обоє за кермом, та спостерігали метушню офіціантів довкола гостей та перший танець молодят. Більшої нудоти в своєму житті Гліб не бачив. От коли до шлюбу вирішив стати Орест і Оля – усе минуло весело, цікаво та з родзинкою. У них вже була Анна, яка не злазила з братових рук, тому цілий вечір він танцював тільки з нею, а перший танець молодят відзначився тим, що племінниця заповзято повзала навколо батьків, і нікому не вдавалося її відтягнути. Крик стояв на всеньке село.

А тут якась лобуда англійська вуха ріже у виконанні молодої, явно ще не розспіваної горлодерки. За їхнім столиком сиділа ще одна подружня пара, на вигляд обом за тридцять, які чомусь дуже боязко поглядали в бік Гліба, певно, помітили оту оказію з іспанцем, й тепер не поспішали йти на контакт.

На вулиці сутеніло, потягло приємною свіжістю з боку Київського моря, довкола басейну запалили ліхтарі, а танець молодят врешті закінчився. Нарешті забриніла інша музика, і молодь, особливо іспанці, подалися гуцати. Гліб прискіпливо стеріг волохатого, переповнюючись одним єдиним бажанням – вхопити Аврору і відвезти геть звідси. Там він би танцював з нею на одинці, торкнувся рожевих вуст не тільки пальцем, а й… Дурня в голову лізе. Яка ж дурня! Де він взагалі її набрався?

Пара за столиком зірвалася з місця, ніяково їм всміхнулася й подалася до гурту на танцмайданчику, Ангеліна й собі підірвала Стаса, лиш Аврора сиділа рівним стовпчиком, наче уся ця комедія її не обходила.

Він боявся торкнутися чи хоча б заговорити до дівчини.. Тим паче зараз. У неї взагалі дивна реакція на його доторки, дивна поведінка, немов вона знає справжню цінність життя, а вони, метушливий люд, біжать не знаючи за чим. Отак сиділи мовчки. Гліб ніяковів. Потім дратувався через це почуття, бо вперше жінка так на нього діяла, вперше не знав з якого боку до неї підступитися.

Так вони просиділи зо дві пісні, коли ж співачка затягла Плач Єремії «Коли до губ твоїх залишилось пів подиху…», зірвався з місця, вхопив Аврору за руку та потягнув до танцю.

На диво, вона не обурювалася, зовсім не впиралася, просто глянула у вічі і подарувала бентежну посмішку. Глібові неначе гальма відмовили. В її очах не було крижаної колючості. Не ляскали громовиці, там веселка розсипала барви, або ж богиня перебрала з алкоголем.

Він тримав її обережно, боявся тісніше притиснутися, сполохати мить слабкості, бо ж і в богинь вони бувають. Виконання шедевральної пісні, на думку Гліба, лишало бажати кращого, однак вони дотанцювали. Мовчки, ніяково, можливо збоку виглядали незграбно, але випускати її з рук він не поспішав. Якщо вона п’яна, то кров з носа, а поцілунок сьогодні з рожевих вуст зірве.

- Дорогі гості, а зараз наших молодят привітає запальний гурт «Тошонадо»! – на сцену вискочила жіночка, яка перевіряла їхні запрошення. – Зустрічайте! Котики та мишки почитаємо активно вихиляти своїми хвостиками.

Жіночка стрімко зіскочила зі сцени, за нею гурт, який щойно розважав публіку, поступившись трьом молодим дівчатам у коротких різнокольорових сукенках. Гліб розрізнив тільки – червоний, жовтий та блакитний. Публіка зааплодувала, Аврора різко виплуталася з його рук, а коли залунала музика активно заворушила стегнами. В Глібові піднялося все, починаючи з волосся на потилиці і закінчуючи тим, без чого чоловік не бачив в собі чоловіка.

«Котику ходи до мишечки…», - завзято виспівували дівчата, а його богиня зблиснула блудливими очицями й поманила до себе пальчиком. На мить він розгубився, не був певен, що кличуть його, навіть озирнувся довкола, але наткнувся на новий заклик доглянутим пальчиком. У неї були чарівні руки. Практично цілий вечір не випускав їх, і дозволив собі стати безвольним смертним, що подався на заклик божества. Вона точно п’яна. Закинула руки йому на плечі, повихиляла стегнами туди-сюди, туди-сюди, збурюючи абсолютно приземлені бажання в ньому. Нещасний котик пішов до мишки, наперед знаючи, що там пастка. І чекав його не сир, миші подібні ласощі не дуже полюбляють, а вишуканий десерт, приправлений бажанням та нетерплячкою.

Під кінець композиції Аврора вдоволено викрикнула, підстрибнула, публіка шаленіла їй в такт, а Гліб взяв жадане. Притулився вустами, пригорнувся тілом, міцно тримаючи руками брилу, що танула.

Здавалося, вона не зовсім розуміла дійсність, подалася йому на зустріч, відповіла взаємністю, яка різко змінилася відчайдушним ударом в груди, що відкинув Гліба від жаданого трунку.

Її груди високо здіймалися під мереживом сукні, поза кипіла гнівом, роздратуванням і непевністю. В очах дивна суміш незрозумілостей, якими він скористався. Вхопив її за руку та потягнув за собою.