4

Весілля

Акт І

В салоні над нею попотіли добряче, але результат того вартував. Аврора взагалі не бачила себе такою гарною. Світле волосся вмостилося на плечах плавними хвилями, неяскравий, проте майстерний мейкап підкреслював колір очей, надаючи їм відтінку туманної млості, і лиш вуста виділялися яскравою рожевою плямою, в тон туфель.

         Сіру сукню, за порадою Ангеліни, розбавила яскравими аксесуарами – рожеві мешти на дванадцяти сантиметровому каблуку й рожева маленька сумочка, в котру хіба що й телефон та помада помістилися.

         Уся та феєрія з іспанцем, на яку так прагнула потрапити подруга, мала відбутися у заміському комплексі Morewell на другу дня. Там буде розпис молодят і відповідно саме свято. Тому о першій вони уже були зібрані, Аврора збиралася доїжджати з Стасом та Ангеліною, але зовсім неочікувано подрузі подзвонив Гліб, який повідомив, що приїде і забере її, аби з’явитися перед публікою, як і гоже закоханій парі – разом.

         Вчора вони так мило побазікали, що все закінчилося злісним куражем самозакоханого засранця, котрий чомусь вирішив, - вона повинна впасти йому до ніг та дякувати за надану послугу. Виявляється, з такими особинами чоловічої статі потрібно виважено підбирати слова, бо вони можуть образитися, а потім надумають лякати захмарною швидкістю по місту, ще й пригальмують так, що, якби не пас безпеки, ніс лишився б розквашеним. Чоловік називається! Вперше її так підбішувала особина протилежної статі. Навіть загули Степановича і самодурство керівництва не виводили настільки, як оцей поганець, який абсолютно впевнений, - перед його чарами поляже будь-яка жінка. Тільки от Аврора не збиралася ні падати, ні лягати, а просто перебути цей день і забути цього нестерпного вітрогона.

- Йдемо, Гліб приїхав, - заскочила до кімнати Ангеліна.

Подруга напнула на себе дивний блакитний комплект, який разюче контрастував з рожевим волоссям, і який Аврорі не вдалось розгадати. Ніби штани, ніби спідниця, від топа, з лівого плеча, тягнулася накидка, що підперезувалася поясом і утворювала ефект вишуканої сукні. На Ангеліні воно виглядало пречудово, а Стас підіграв їй блакитною сорочкою в тон, утворюючи надзвичайно гарну та милу картинку.

Аврора помилувалася молодою парою та зречено прийняла свою участь у цій фантасмагорії, її ж бо ескортний хлопчик чекав. Уже й злитися не могла, тому що не знала кого стукнути хотілося більше – невгамовну подругу чи нестерпного гонщика.

Опинившись на вулиці, під під’їздом узріла знайому статечну фігуру, тільки цього разу вона вражала модним, практично гламурним виглядом. Розкішне підтягнуте тіло впакувалося в білу сорочку з підгорнутими рукавами на застібці та темно-сірими ґудзиками, що підігравали співзвучною мелодією сірим штаням та сукні Аврори.

На мить, вона навіть призупинилися, щоб детальніше роздивитися зухвалого наймита. Звідки знав, яка на ній сукня. Невже Ангеліна постаралася? Зиркнула злісно на подругу, але та вже віталася з Глібом, цілуючи в щоку. Він зняв темні окуляри, привітав Стаса потиском руки, і просмалив її теплом та прискіпливістю в погляді. Сподобалась? Та яка їй різниця? Не для нього старалася. Для іспанця і Маринки.

Він обійшов своє авто, зупинився з пасажирського боку, відчиняючи дверцята, поглянув пильно, немов пробачення за вчорашнє просив, і у галантність грався.

Аврора підійшла, але замість привітання мовила чергову колючу дотепність, від якої втриматися не змогла. Все ж професія накладала своєрідний відбиток на манеру спілкування з протилежною статтю.

- Сьогодні знову з вітерцем прокатаєш?

- Сьогодні ти надто гарна, щоб гнівати богиню. А то світанок завтра не зустрінемо, - осміхнувся змовницьки, підморгнув їй, запрошуючи порухом брів до салону авто.

- Вранішня зоря завжди зі мною, з сумочки вийму й подарую світанок, - відповіла кмітливістю вона, мимохіть замилувавшись засмаглою мармизою і впорядкованим хаосом волосся, якого так кортіло торкнутися, аж руки засвербіли.

- Тоді я можу не хвилюватися.

- Ви їдете?! – почувся окрик Стаса, який перебив Аврорі грайливий настрій.

 Наче цебро криничної води на голову вилили. Вона мерщій сіла в авто, нагримавши на свою бездумну поступливість та мінливість. Здуріла, не інакше.

Шлях до заміського комплексу вони подолали мовчки, причому мовчала Аврора, показово та холодно. Вперіщила погляд у вікно, начебто щось там цікаве побачила й не звертала увагу на Гліба, який прикрасив незручну мовчанку між ними тихою музикою з магнітоли. Весь шлях до комплексу минув, мов на голках, а по приїзді вона вискочила з автівки, неначе ошпарена, не дочекавшись галантності кавалера.

На контрасті з прохолодою салону авто, де працював кондиціонер, спека на вулиці заледве не прибивала задухою. Аврора приставила руку дашком до чола, оглядаючи обриси комплексу, жалкуючи, що не взяла сонцезахисні окуляри, коли лівої руки торкнулися гарячі пальці. Обпекли. Відскочила від джерела несподіванки, який повидовано мружив очі, пильно вдивляючись на неї. Чоловіки не торкалися її, не дозволяла їм цього, то чому ж цей без дозволу лізе.

- Як ти збираєшся вдавати закохану, якщо за руку зі мною потриматися не можеш? – він насупив брови-стріли, які ранили в самісіньке серце, як і слова.

- Я просто не чекала, - пробелькотіла ніяково.

Підійшла і сама вклала долоню у велику шершаву, трохи спітнілу, руку.

Гліб жодним словом не прокоментував її чесність, лиш кивнув, щось роздивляючись поверх дівочого плеча. Вона обернулася й помітила Ангеліну та Стаса, котрі наближалися.

- Ходімо дивитися на іспанця, - весело бренькнула подруга, єхидно розтягуючи вуста в посмішці.