Розділ 42

Розділ 42

Влад притулився спиною до стіни господарської прибудови, намагаючись сховатися від вітру. Спробував стандартні варіанти: 12345678, edelweiss2026, hotel123... Телефон видавав помилку за помилкою, це не були паролі від цього вайфаю. 

Влад вилаявся. Чорт, час іде, а він колупається тут із цим дурним паролем! Незабаром він тут змерзне, мотор машини теж може переохолодитися, бо мороз вже добряче пробирав до кісток, то ще й не зможе виїхати звідси. Треба було терміново щось придумати і дізнатися пароль від вайфаю. 

Раптом двері чорного ходу відчинилися. Влад завмер, втиснувшись у стіну біля прибудови. Вийшов офіціант, молодий хлопець у жилетці, щоб покурити, і він також дістав телефон, почав щось розглядати на екрані. І тут Влад вирішив ризикнути, бо зрозумів, що це його шанс. Він зробив крок вперед, намагаючись виглядати невимушено, як турист.

— Привіт, — гукнув він крізь вітер і сніг, підходячи ближче. — Оце-то сніг мете! Може, пощастить, і справді, ще на лижах встигнемо покататися?!

Хлопець від несподіванки здригнувся і ледь не впустив цигарку з рук.

— Ага, — промовив він трохи розгублено, вдивляючись у Влада. — А ви хто?

— Та я з готелю! Вийшов прогулятися й охолонути. Чорт, посварилися щойно з дружиною, вона в номер пішла, а я ось.., — Влад імпровізував на ходу, вмикаючи в собі образ "ображеного чоловіка". — От, чого вони, ці жінки, завжди такі крикливі? І через дурницю ж посваритися! Та! — він махнув рукою, наче відганяючи від себе згадку про сварку. — Слухай, таке запитання. Хочу їй все-таки написати у месенджер, щоб пробачила. Як то кажуть: якщо жінка неправа, то попроси в неї пробачення. А мобільний інтернет в моєму телефоні чомусь не ловить. Може, мені вайфай готельний допоможе? Не підкажеш пароль від вайфаю? Наче запам'ятав його, але наче вже й забув! — Влад нервово реготнув. — Не хочу йти всередину, щоб дізнатися, ще прогуляюсь…

— 88Hotel88, — відповів хлопець, трохи заспокоївшись. — “Готель” латинкою пишеш. Але я тебе розумію. Ці вісімки перед словом всі завжди забувають. А власник готелю народився восьмого числа восьмого місяця, то й наказав такий пароль зробити. Наче й легкий пароль, а народ чомусь плутається.

— О-о-о! — радісно вигукнув Влад. — Точно! Я без вісімок набирав! Дякую, брате! Ти врятував мій шлюб. Зараз же понаписую своїй дружині компліментів, і ми помиримося! Хіба вперше?!

Хлопець кивнув, викинув в урну недопалок, побажав Владові удачі й пішов досередини готелю.

А Влад тремтячими і задубілими від морозу пальцями ввів пароль…