Розділ 33

Розділ 33

Влад пройшов лінивими кроками і став між Алісою й чоловіками, закриваючи її собою.

— Вона моя дружина, — вимовив він, карбуючи кожне слово. — І вона вагітна. Тож валіть звідси нахрін, поки цілі.

Чоловіки перезирнулися і голосно й образливо зареготали.

— Ого, який грізний! Ще і на Ланосі! Ти ба, Рембо знайшовся!

Другий чоловік, той, що стояв ближче до Аліси, нахабно простягнув руку, намагаючись зняти з неї капюшон:

— Ану покажи-но мені личко, кралечко. Може, ти страшна, як відьма, а ми тут...

Влад не дав йому закінчити. Він обернувся, тицьнув Алісі свій хот-дог, який вона рефлекторно схопила, а потім вдарив. Його рух був блискавичним, майже невловимим для ока. Він просто жорстко і професійно вдарив ребром долоні в горло нахабі. Чоловік захрипів, схопився за шию і мішком осів на брудний асфальт, хапаючи ротом повітря.

Лисий зреагував миттєво, полізши рукою в кишеню, певно, він мав там якась зброю. Але Влад вже був поруч. Він зробив різку підсічку, збиваючи нападника з ніг, і, поки той падав, з розмаху вдарив коліном просто в обличчя. Звук удару був глухим і геть неприємним, адже так, схоже, ламалися кістки...

Усе це зайняло менше п'яти секунд.

Два самовпевнених амбалів тепер валялися на брудному асфальті біля ніг Аліси. Один із них хрипів, задихаючись, в інший стогнав, випльовуючи вибиті зуби разом із кров'ю.

Влад стояв над ними, важко дихаючи, і його очі в цю мить були абсолютно порожніми і холодними, як у мерця.

— Я сказав, валіть. І щоб я вас більше не бачив! — промовив він тихо, але від цього голосу кров холола в жилах.

Потім він схопив заціпенілу від жаху Алісу за плече і потягнув за собою, грубо штовхнув у машину.

— Сідай! Швидко!

Він стрибнув за кермо, різко здав назад із пронизливим виском шин, ледь не збивши сміттєвий бак, і на повній швидкості рвонув на трасу, подалі від цього місця.

— Т-ти... Т-ти їх убив? — голос Аліси тремтів, вона все ще механічно стискала в руках холодний хот-дог, який тицьнув її Влад, з якого кетчуп капав на її джинси, залишаючи криваві плями, але вона не зважала, перебуваючи в шоці.

— Ні. Жити будуть. Але жувати їм найближчим часом буде дуже боляче, — Влад ретельно витирав руки вологою серветкою, і Аліса помітила, що його пальці дрібно тремтять. — Вибач. Я не хотів влаштовувати таку сцену при тобі. Але вони б не відчепилися по-доброму.

— Ти був... е-е-е... страшним, — прошепотіла вона, дивлячись на нього з острахом і захопленням водночас. — Ти рухався, як машина для вбивства. Як у кіно!

Влад гірко й криво всміхнувся, не відриваючи погляду від темної дороги.

— Я і є машина для вбивства, Алісо. Мене роками вчили ламати людей, робити їм боляче. Я просто давно не користувався цими навичками, думав, що забув.

— Де тебе вчили? — тихо спитала вона. — Ти розповідав про плавання, про вуличні бої без правил. Але це було щось інше. Це рівень спецназу. Я таке бачила тільки у фільмах!

Влад мовчав довго, і .в салоні чувся лише монотонний шум мотора.

— Французький іноземний легіон, — нарешті неохоче видав він. — Три роки пекла. Після того, як батько помер і залишив нам купу боргів, я поїхав туди заробляти. Думав, це буде романтика і пригоди. А це виявилися бруд, піт, кров і смерть. Я повернувся тільки тоді, коли почалися серйозні проблеми з серцем у Катеринки. І я поклявся мамі, що більше ніколи в житті не візьму до рук зброю і не вдамся до насильства. Вона в мене віруюча. Переконувала, що це гріх і все таке... Я обіцяв, що більше ніколи...

Він похмуро глянув на свій пістолет, що лежав у нього на колінах.

— Як бачиш, я порушив клятву. Двічі.

Аліса подивилася на його суворий профіль, підсвічений фарами зустрічних машин, і біль та співчуття пронизали її.

— Ти порушив її заради нас, — тихо, але твердо сказала вона. — Заради мене і нашої дитини. Це не гріх, Владе. Це рахується як спокута.

Влад не відповів, а просто мовчки знайшов у темряві її руку і накрив своєю широкою й теплою долонею.

— Спи. Попереду довга і важка дорога в гори. Там буде непросто.

Вечір насувався важкими сірими хмарами на дорогу, яка мчала їх у невідомість, а холодний, туманний ранок застав їх уже серед величних Карпат, де починалося їхнє нове життя...