Розділ 22

Розділ 22

Влад і Аліса пішли не до головних вбиралень, а в бік темного коридору, який вів до кухонь та складів. Ніхто не звертав на них увагу.

Як тільки  вони зникли з поля зору Данила, Влад прискорився.

— Швидше. У нас три хвилини, поки всі дивляться в небо.

Вони забігли в службовий коридор, тут було тихо, пахло їжею. Аліса ледве встигала за широкими кроками Влада на височезних каблуках, вона підібрала поділ сукні, щоб легше було бігти.

Прозвучав перший залп феєрверку, який був дуже сильний і змусив навіть стіни та підлогу трохи затремтіти.

— Чудово, — кинув Влад. — Грім від залпів феєрверку заглушить усе.

Вони проминули кухню, де кухарі, покинувши роботу, прилипли до вікон, теж дивлячись на чудовий феєрверк який осявав небо за вікном. Ніхто не звертав уваги на пару в вечірньому вбранні, що бігла до чорного виходу.

Поворот. Ще один коридор. І Аліса побачила двері з написом, який сяє неоновим написом «Вихід».

Але біля дверей стояв охоронець. Не звичайний сек’юріті з Мистецького Арсеналу, а один із людей Данила. Здоровенний хлопець на прізвисько Бетон, якого Аліса бачила колись в офісі. Він нудьгував, гортаючи стрічку в телефоні, прихилився до дверей і перешкоджав їм вийти.

Побачивши Влада і Алісу, він здивовано підняв голову.

— Ей, Бойко! Куди преш? І куди ти ведеш Алісу? Щось сталося що я не знаю? 

Влад не зупинився, він продовжував швидко іти на нього, міцно тримаючи Алісу за руку.

— Їй погано. Треба на повітря, тут ближче, — спокійно сказав він.

— Не дозволено, — Бетон ви просто вся сховав телефон до кишені і загородив двері своєю тушею. — Данило сказав: периметр закрити і нікого не випускати. Повертайтеся до туалетів вони в іншому кінці будівлі.

— Відійди, Стасе, — голос Влада став крижаним.

Бетон примружився. Його погляд впав на руку Влада, яка відпустила лікоть Аліси і потягнулася до лацкану піджака за зброєю. Охоронець зрозумів усе за частку секунди.

— Ах ти ж су...

Він потягнувся до рації на грудях.

Наступні секунди здалися Алісі сповільненою зйомкою.

На вулиці пролунав черговий вибух феєрверку, розфарбувавши коридор червоним спалахом із невеликого вікна над дверима.

Влад зробив випад. Це був не боксерський удар. Це був швидкий, ковзкий рух. Він перехопив руку Бетона з рацією, викрутив її з хрускотом і вдарив головою в ніс.

Бетон захитався, але не впав, адже він був величезним і сильним як бугай. Він спробував схопити Влада за горло. Аліса притиснулася до стіни, затиснувши рота руками, щоб не закричати.

Влад пірнув під удар, зайшов за спину і взяв велетня в задушливий захват.

Вони повалилися на підлогу. Влад стискав ліктьовий замок, його обличчя почервоніло від напруги. Бетон хрипів, дряпаючи рукав смокінга Влада, його ноги гатили по підлозі.

— Ключ! — прохрипів Влад. — Алісо, картка в нього на поясі, в барсетці! Швидко!..