Розділ 21

Розділ 21

Влад стояв за два кроки. Аліса відчувала його присутність спиною, неначе від нього йшло тепло і зігрівало її. Вона знала, що він теж на межі. І теж терпить усе це.

— Шампанського, люба? — голосно запропонував Данило, беручи келих з таці офіціанта. А потім розсміявся, картинно пвжморгнувши Алісі. — Ах, вибач, тобі ж не можна, ти вагітна. Тоді води.

Він подав їй склянку, й Аліса зробила ковток для годиться. Пити не хотілося, крім того, вода була теплою, і її почало нудити.

— Котра година? — тихо спитала вона.

Данило глянув на свій «Rolex».

— Двадцята п’ятнадцять. Скоро моя промова. Не хвилюйся, тобі не треба нічого говорити. Просто стій поруч і інколи гладь живіт. Це зворушує інвесторів…

Час тягнувся, як гума. Алісу водили залою, як виставкового пуделя. Всі навеоли її вітали, їй заздрили, її оцінювали. Вона ловила на собі погляди світських левиць, в яких відчувалася суміш зневаги й цікавості: «Хто ця вискочка? Секретарка? Менеджерка? І як їй це вдалося? Напевно, переспала у вдалий день».

Влад ні на мить не відходив. Іноді, коли натовп ставав надто щільним, він, ніби випадково, опинявся між нею і людьми, створюючи для неї безпечний кокон.

О двадцятій сорок п'ять світло в залі приглушили, і промінь прожектора освітив сцену. Вистава почалася.

— Пані та панове! — пролунав голос ведучого. — Вітайте! Засновник фонду «Майбутнє нації», меценат року — Данило Корс!

Зала вибухнула оплесками. Данило, красуючись перед публікою, поцілував Алісу в скроню.

— Ходімо. Тепер твій вихід. Не підведи мене!

Вони піднялися на сцену, світло софітів засліпило очі, й Аліса бачила лише темну безодню зали, де спалахували вогники смартфонів.

Данило підійшов до мікрофона.

— Друзі, партнери, конкуренти, — почав він, і його голос зазвучав спокійно, виважено й переконливо. — Ми зібралися тут, щоб допомогти дітям-сиротам. Але сьогодні я хочу сказати про те, що немає нічого важливішого за власну родину. Я довго будував будинки для інших. Тепер я будую дім для свого сина.

У залі пролунали оплески та схвальні радісні вигуки. Данило почав говорити заготовлено промову про важливість сім'ї для кожної людини, про його затишні та комфортні будинки, про бізнес. У самому кінці промови він обійняв Алісу за плечі, притягуючи до себе.

— Ця чарівна жінка подарує мені спадкоємця. А я для неї побудую затишний дім. І я обіцяю, що будинок для мого сина буде найкращиц з усіх, які я будував, бо там житиме моя сім'я!

Аліса стояла, заціпеніла, адже тільки вона відчувала брехню в кожному його слові. «Він будує не дім, а в’язницю», — хотілося крикнути їй, але дівчина мовчала, опустивши очі.

— А тепер, — Данило підняв келих. — Я хочу вручити нову каблучку для моєї нареченої! 

Зал знову вибухнув оваціями, Аліса мусила терпіти, коли Данило одягнув їй перстень з діамантом. — А тепер на честь свята для вас сюрприз! Я замовив грандіозний феєрверк! Прошу всіх на терасу!

Це був сигнал для Аліси, і Вона відчула що її починає нудити ще більше, аніж раніше від хвилювання.

Натовп зарухався, прямуючи до величезних скляних дверей, що вели у внутрішній двір Арсеналу.

Данило, сяючи від задоволення та власної величі, тягнув Алісу за собою.

— Тобі сподобається, ходімо, — промовив він навіть з деякою ніжністю, напевно Аліса виправдала його сподівання і чудово зіграла роль закоханої нареченої, бо він був справді задоволений. — Я замовив найкращих піротехніків з Італії.

Вони вийшли на холодне повітря, й Алісу одразу пробрало холодом, адже на вулиці була пізня осінь, але ніхто чомусь не подумав про верхній одяг для неї.

Влад був, як завжди, поруч. Він зустрівся з Алісою поглядами і ледь помітно кивнув.

— Даниле, — Аліса торкнулася рукава нареченого. Її голос тремтів, і це навіть не треба було грати. — Мені треба в дамську кімнату. Мене нудить.

Данило скривився.

— Зараз? Починається шоу! Потерпи!

— Я не можу терпіти, це ж токсикоз. Я швидко! Ти ж не хочеш, щоб я заблювала тобі твій святковий костюм. Та й преса! Такі кадри явно не сподобаються глядачам, — дівчина знала, чим можна переконати цього зарозумілого сноба.

Данило зі злістю зітхнув, не приховуючи роздратування.

— Добре, — кивнув він нетерпляче. — Владе! Проведи її до вбиральні ! І швидко назад. Щоб за п’ять хвилин була тут! Нам потрібна кадри, як ми радіємо феєрверку!

— Зрозумів, — коротко відповів Влад.

Данило відвернувся і поспішив до гостей, які одразу ж оточили його й почали про щось розпитувати.

— Ходімо, — Влад взяв Алісу під лікоть і вони пішли крізь натовп…