Розділ 20

Розділ 20

«Мистецький Арсенал» сяяв у сизому тумані осіннього Києва, як новорічна ялинка, обвішаний гірляндами, яскравими різнокольоровими ліхтарями, й радував око гостей, котрі все прибували й прибували на благодійний бал, що мав закінчитися феєричними заручинами. Заручинами самого Дарила Корсаєнка, мільярдера та найуспішнішого бізнесмена останнього десятиріччя в Україні. По червоніц доріжці, постеленій просто на бруківці, йшли дорогі туфлі відомих політиків та бізнесменів, шоуменів та співаків, весь бомонд столиці та області, в також запрошені гості з усіх куточків країни. І, як часто буває, частина з гостей були ті, яким Данило щось був винний, а іншим частина, були винні йому.

Аліса почувалася так, ніби йде на ешафот, вбрана у королівську мантію. Смарагдова сукня, яку вибрав Данило, була бездоганною, але важила, здавалося, тонну. Корсет стискав ребра, не даючи зробити глибокий вдих. А може, справа була і не в корсеті зовсім, а в паніці, що холодною змією скрутилася в грудях холодним і злим клубком і не давала дихати нормально?

— Посміхайся, — прошипів Данило їй на вухо, водночас махаючи рукою натовпу журналістів. — "1+1" ліворуч!* Дивись на мене з обожнюванням! Скажи чітко губами “Я тебе кохаю!”, як я тебе вчив у машині!

Аліса повернула голову, і її губи розтягнулися в широкій посмішці. Данило й справді у салоні лімузину сказав, що журналісти часто розшифровують слова, котрі говорять публічні люди, за рухом губ, тому якщо вона проартикулює чітко “Я тебе кохаю!”, то це буде окремою фішкою заручин. Народ таке любить. Будуть обсмоктувати цю новину, милуватися їхньою парою і це створить додатковий позитивний елемент його репутації. Адже всі побачать, що вони закохані. Данилові люди простежать, щоб це відео стало вірусним.

— Я тебе кохаю, — повторила вона слухняно, дивлячись йому в очі з ненавистю. Але сяйво спалахів сліпило очі й він, звичайно ж не зауважив її погляду. Аліса лише молила Бога дати їй сил і не зірватися, витримати всю цю напругу й дожити до феєрверку. Саме тоді має все вирішитися. 

Данило притягнув її ближче й  сильніше стиснув її талію, до болю впиваючись пальцями в бік.

— Це взаємно, люба. Я тебе теж кохаю, — промовив він чітко, щоб відеокамери зафіксували цю силу сцену. Звичайно, тут були його люди, багато блогерів, які рознесуть по інтернету мімімішну сцену про любов.

Вони рушили до входу. За спиною Аліси, невідступно, як тінь, рухався Влад. Він ішов трохи збоку, закриваючи її від можливого натовпу. Охоронець виглядав чужим серед цієї зграї акул бізнесу, надто зосереджений та серйозний, але чимало гостей приїхало з охоронцями, тому всі сприймали Влада нормально, як необхідний атрибут життя, як річ, яка служить тоді, коли потрібно, і без неї ніяк. Погляд Влада, за звичкою, не зупинявся, весь час перебував у русі, він сканував простір навколо, вікна, руки людей, виходи…

Всередині гігантської будівлі величезна зала гуділа тисячоголосо й збуджено, чекаючи початку свята. Міністри, депутати, зірки шоу-бізнесу, еліта, яку дівчина бачила лише на екрані телевізора й в інтернеті, — всі вони злилися для Аліси в одну строкату юрбу.

— Даниле Андрійовичу! — до них підкотився невисокий товстун з келихом. — Чув новини! Та ми всі тут чули цю гарну новину! Вітаю вас! Невже і справді у вас буде спадкоємець чи спадкоємиця?

— Саме так, Петре Івановичу, — Данило засяяв, поручкався з чоловіком. — У мене буде син. Майбутнє імперії «Корс Груп». Дозвольте представити, це Аліса, моя кохана наречена і моя муза в житті та бізнесі. І матір мого майбутнього сина.

Товстун потягнувся поцілувати Алісі руку, і вона стійко терпіла і посміхалася, кивала схвально, хоч його губи були мокрими й липкими. Вона ледве стримувала огиду, але повинна була терпіти.

— Дуже приємно, — вичавила вона...