Розділ 16

Розділ 16

Наступні два тижні пройшли в постійній тривозі, скрізь були камери, і здавалося, що за кожним їхнім кроком хтось спостерігає, будь-яке необережне слово могло видати їх. Влад запевнив, що він стер із записів усі їхні розмови про дитину та їхню домовленість, і хоч в цьому Аліса була спокійною. 

Аліса боялася приїзду Данила, бо була ще не готова до зустрічі з ним, і кожна машина, яка під'їжджала до маєтку, змушувала її напружуватися. Влад теж був насторожі, вони мовчки передавали один одному сигнали очима чи жестами, обережно і тихо, намагаючись не привертати уваги.

Вони майже не розмовляли вголос про головне. У будинку, де стіни мають вуха, і скрізь відеокамери, слід було вести себе обережно. 

Ранок вівторка почався зі звичної процедури. Тамара увійшла в їдальню з срібною тацею.

— Ваші вітаміни, Алісо Володимирівно. І заспокійливе. Доктор Яновський прописав збільшити дозу, ви стали надто тривожною уві сні.

На таці, поруч зі склянкою води, лежали три пігулки: дві жовті і одна нова, яскраво-блакитна.

Аліса простягнула руку, але раптом завмерла. Влад, який стояв біля дверей, голосно кашлянув. Це було попередження. Він дивився на блакитну пігулку неначе байдужим поглядом, але Аліса зрозуміла, що щось не так.

— Тамаро, — сказав Влад заклопотано, виглядаючи у вікно. — Біля воріт, здається стоїть кур’єр. Напевно, привезли нові штори, які ви замовляли.

— Штори? — Тамара стрепенулася. — Ох, нарешті! Я біжу. Владе, прослідкуй, будь ласка, щоб Аліса Володимирівна випила всі пігулки.

Як тільки економка вийшла, Влад опинився біля столу, став так, щоб його спина закривала огляд відеокамері (він знав, де вона розташована), і швидким рухом схопив блакитну пігулку в кулак, вина її місце поклав іншу, точно таку ж на вигляд.

— Це крейда, — прошепотів він ледь чутно. — Я бачив нові пігулки, але не міг замінити, Тамара тримає їх у сейфі і закриває на кодовий замок. Будь ласка, Алісо, випий пігулку, як просила Тамара! — останнє речення він вимовив голосно, очевидно, для запису на відеокамеру. 

— Що це таке? — тихо спитала Аліса, взяла пігулку, і розглядала її, наче вона й справді була справжня. 

— Сильний транквілізатор. Він зробить із тебе слухняну ляльку. Запивай водою, випив швидко, бо Тамара повертається, — тихо сказав Влад і розвернувся, пішов до вікна. 

Аліса проковтнула підроблену пігулку з крейди іі запила водою, камери зафіксували це. І якраз саме в ту мить повернулася Тамара, розчервоніла і зла.

— Ніякого кур’єра там немає! Владе, ти що, осліп?

— Напевно, помилився, — байдуже знизав плечима він. — Мені здалося. 

Аліса ж сиділа розгнівана й безпомічна. Чорт, вони почали труїти її вже зараз. Ага, заздалегідь готують ґрунт для діагнозу “недієздатна»…