Розділ 14

Розділ 14

Він замовк, ніби слова застрягли в горлі.

— Крім чого? — не відступала Аліса. — Крім бідності? Крім відсутності совісті?

— Крім вади серця моєї сестри, — тихо закінчив він, опустивши голову й відвівши погляд.

Аліса завмерла, відчуваючи, як злість починає поступатися місцем розгубленості.

— Їй потрібна була операція, — Влад говорив швидко, уривчасто, наче випльовуючи слова, які давно пекли його зсередини. — Складна, за кордоном. Це коштувало вісімдесят тисяч євро. У нас не було таких грошей, і взяти їх було ніде. Ми продали все — квартиру, батьківську машину, але цього не вистачало навіть на половину. Вона згасала, Алісо. Лікарі давали їй місяць, не більше...

Він пройшов по кімнаті й майже впав у крісло, закривши обличчя руками, ховаючись від її погляду.

— Тоді на мене вийшли люди Корса. Якимось чином вони знають про людей, які потребують грошей. Моніторять, напевно. Вони шукали донора. Дуже специфічного. Схожий до Корсаєнка типаж, певний зріст, колір очей, група крові. І головне — інтелект та фізична підготовка. Я ідеально підійшов під їхній трафарет.

— І ти продав себе, — прошепотіла Аліса, вражена до глибини душі. 

— Я продав не себе, а свій матеріал. Я думав, що це буде просто пробірка, клініка, повна анонімність, — він підняв голову, і його очі були червоними. — Але Корс хотів не просто дитину. Він бажав, щоб усе було природно, щоб ти повірила в казку про велике кохання, щоб були емоції й почуття, бо психологи так радили йому. Вони запевняли, що під час зачаття майбутня мати повинна відчувати, що вона бажана, що її кохають. Тоді діти неначебто народжуються здоровіші й щасливіші. Йому потрібні були твої емоції, а також кохання, щоб гормональний фон і емоційне щастя максимально сприяли зачаттю. Він вигадав цей збочений маскарад і заплатив мені подвійний тариф за те, щоб я зіграв його роль.

Аліса відчула, як підгинаються ноги, і опустилася на диван.

— І ти погодився. Ти прийшов туди, в ложу, ти торкався мене, обіймав, цілував, знаючи, що я думаю, ніби ти — це він. Знаючи, що я кохаю Данила? Це підло! Ницо й підло! Це навіть якесь збочення! — вона закрила обличчя руками, вже не мала жодних сил, щоб пережити такий удар. 

— Я не знав тебе! — вигукнув Влад із відчаєм. — Для мене ти була просто рядком у контракті. Просто прізвищем та іменем. Багатою й розбещеною жінкою, яка хоче погратися в кохання. Мені були потрібні гроші для Катеринки, і мені було байдуже на все інше. Я думав, що прийду, зроблю свою роботу й зникну, — його голос тремтів, роблячи цього великого й зовні грізного чоловіка зовсім беззахисним перед нею.

— Але коли я увійшов у ту ложу... Коли ти заговорила... Коли я відчув, як ти тремтиш під моїми руками... Чорт! Все полетіло шкереберть. Я не зіграв пристрасть тієї ночі, Алісо. Я втратив голову. Я ніколи в житті не відчував до жінки нічого подібного, і це мене налякало більше, ніж будь-яка небезпека. Алісо, схоже, в ту ніч я... Навіть не знаю, як пояснити. Ці почуття нові для мене, і я не...

— Замовкни! — Аліса затулила вуха руками, намагаючись відгородитися від його слів. — Не смій говорити про почуття. Не смій! Боже, ти мене обдурив! Разом з Данилом, тим покидьком! Ти нічим не кращий за нього! Ти обдурив мене! Ви разом обдурили мене!

— Я знаю, — Влад опустив голову. — І я буду жити з цим до кінця днів. Але дитина... Вона ні в чому не винна...

— Дитина.., — Аліса поклала долоню на живіт. — Данило думає, що купив собі цю дитину, спадкоємця, сина. Він впевнений в цьому. Але насправді це не так, тому що… Тому що не на ту напав, трясця його матері! Це раніше я була сліпа й глуха, закохана дурепа, але тепер... Я не дозволю себе обдурювати ще й ще! Я ненавиджу того мерзотника!  І тебе ненавиджу! Господи, як я могла бути такою сліпою?! Але я…

Вона раптом подивилася на Влада довгим і оцінювальним поглядом. Так, тепер вона бачила перед собою не бездушного монстра, а загнаного звіра, чоловіка, який зробив жахливий вибір заради порятунку рідної сестри. Чи виправдовує це його? Ні. Але це робить його зрозумілим. І вразливим...