Розділ 13

Розділ 13

— А тепер мусимо перевірити, як би це сказати зрозуміло, вашу… е-е-е… генетику, — раптом промовив Яновський, не відриваючись від екрана, і чари розвіялися. — Данило Андрійович наполягає на розширеному скринінгу. Ми повинні виключити будь-які ризики. Спадкові хвороби, розумієте? Замовник дуже вимогливий.

Аліса відчула, як на вустах з’являється гірка, зла посмішка.

— О, звичайно. Спадковість — це найважливіше. А раптом дитина успадкує від батька схильність до брехні? Або здатність продавати людей? Це видно на ваших моніторах, докторе?

Яновський кинув на неї погляд поверх окулярів, у якому читалося роздратування.

— Я говорю про хромосомні аномалії. Батько дитини — людина, яка звикла отримувати лише найкраще. Йому потрібен гарантований результат, а не сюрпризи.

Гарантований результат. Алісу аж пересмикнуло. Отже, Данилу потрібна не дитина, а якісний продукт.

— Тому я пропоную зробити біопсію просто зараз, — буденно продовжив лікар, розриваючи упаковку зі стерильною голкою. — Процедура трохи неприємна, існує незначний ризик переривання вагітності, десь один-два відсотки, але зате ми будемо знати все напевно.

— Ризик переривання? — перепитала Аліса, відчуваючи, як холодний жах пробігає спиною.

— Статистично незначний. Зате ми отримаємо чистий ДНК-матеріал.

— Ні!

Голос пролунав від вікна, хоч і тихий, але настільки загрозливий, що Яновський і Аліса одночасно повернули голови. Влад розвернувся до них, і його обличчя було блідим, немов крейда, а очі горіли засторогою.

— Прошу? — здивовано підняв брову лікар, тримаючи шприц в руці. — Ви щось сказали, юначе? Я отримав чіткі вказівки! Ви охоронець, як я зрозумів, і ваша справа забезпечувати охорону, а не втручатися не в свої справи.

— Я сказав "Ні!”, — Влад повільно підійшов до дивана і став між лікарем та Алісою, затуляючи її собою. — Жодних ризикових процедур і жодних втручань!

— Данило Андрійович дав мені чіткі інструкції.., — заперечив лікар. — Він… 

— Данило Андрійович хоче спадкоємця, а не викидень через лікарську помилку, — відрізав Влад. — Ви зробили УЗД. Серце б’ється. Патологій візуально немає. Цього достатньо.

— Ви не маєте медичної освіти, щоб судити про такі речі! — обурився Яновський, червоніючи. — Генетичні вади не видно на такому терміні через звичайний датчик!

— Там немає генетичних вад, — голос Влада впав до хрипкого шепоту, від якого віяло небезпекою. — Генетика там нормальна. Чиста. Я... я бачив медичну карту батька. Та й ви, лікарю, напевно, в курсі справи…

Він ледь не сказав "свою карту". Аліса затамувала подих, спостерігаючи, як на його скроні шалено пульсує жилка. Таким Влад її страшенно вразив. Зараз він захищав не "об'єкт" і не "замовлення", і був схожим на хижака, вовка або лева, який захищає своє потомство. 

Яновський зміряв охоронця зневажливим поглядом, оцінюючи різницю у вагових категоріях, і вирішив не ризикувати. Він незадоволено похитав головою й сховав шприц назад у футляр.

— Я доповім замовнику, що охоронець перешкоджає проведенню необхідної діагностики. Вся відповідальність за наслідки ляже на вас.

— Я це переживу, — кинув Влад, не рухаючись з місця.

Коли лікар пішов, у кімнаті запала тиша, важка й напружена. Аліса витерла липкий гель із живота паперовою серветкою і повільно сіла.

— Ти злякався, — сказала вона тихо, не дивлячись на нього.

Влад стояв посеред кімнати, дивлячись на свої руки, які все ще трохи тремтіли після сплеску адреналіну. Він дихав важко, наче після довгого бігу.

— Він міг нашкодити. Це інвазивна процедура, вона небезпечна, я чув про неї. 

— Тобі було страшно за дитину? Чи ти боявся, що тест ДНК покаже правду? — Аліса підвелася і підійшла до нього впритул. Страх зник, залишилася тільки холодна, прозора ясність та впевненість. — Що там немає генів Корса? Що це дитина якогось... найманця? Охоронця? Ти думаєш, я не здогадалася? Я точно впевнена, що це твоя дитина! Ну, можеш мені заперечувати! Скажи, скажи, що це не так!

Влад підвів на неї очі, і в них було стільки непідробного болю, що Аліса на мить затнулася.

— Так, — видихнув він. — ти правильно здогадалася! І я злякався. Тому що я знаю свою генетику. Маєш рацію, це дитина якогось охоронця! Це моя дитина, чорт забирай! І я здавав аналізи. Тисячу клятих аналізів, перш ніж вони затвердили мою кандидатуру. Я чистий, Алісо. У моїй родині немає хвороб. Крім однієї біди...